Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

-          Ти зібралася проігнорувати моє привітання? - почула його низький, глибокий голос з веселою нотко в тоні.

 Дівчина, не звертаючи уваги на калюжу розлитої біля ніг води, повільно розвернулась і виклично підняла погляд на нього, щоб відповісти різке «привіт», але слово так і не змогло зірватися з її вуст.

 Ліна дивилась на нього і відчувала як все в середині стягується в тугий вузол, стискаючи горло і розливаючись млістю по всьому тілу.

 Він став ще гарнішим (як таке можливо?!), ніж вона пам’ятала або просто пам’ять притупилась. В дорогому, темно-сірому костюмі, що ідеально на ньому сидів, здалося, що плечі стали ширшими. Зазвичай акуратно зачесане коротке волосся, тепер лежало в організованому безпорядку нової стрижки, яка так йому личила, що Ліна мало не застогнала. На обличчі з’явилась легка небритість. В погляді до одуру красивих очей, крім явних смішинки і очікування, з’явилась ледь вловима печальна нотка.

 Ліна згадала, що потрібно дихати і глибоко вдихнула і таки віднайшла сил, щоб відвести погляд і тихим тоном відповісти:

-          Привіт.

 На очі трапився горезвісний стакан і вона вхопилась за цю можливість відволіктися. Дівчина підняла його з підлоги і хотіла взяти салфетки зі столу, щоб витерти розлиту воду, як відчула на своїй руці його легкий дотик:

-          Облиш, я покличу когось з персоналу.

 Ліна хотіла заперечити, що це вона криворука їй і прибирати, але промовчала, намагаючись вгамувати «мурашки» від його дотику.

-          Дуже радий тебе бачити, - знов тихо заговорив він.

 Дівчина на крок відступилася від нього і мнучи в руках салфетку спитала збиваючись в думках і тоні:

-          А як ти... Чому ти тут?

 Вадим мовчав і Ліна інтуїтивно глянула на нього, щоб зрозуміти, що стало причиною. Вона наткнулась на здивовано-веселий вираз його обличчя:

-          Я сьогодні виступаю. Якраз десь хвилин через п’ятнадцять, якщо всі зволять явитися.

 Ліна несподівано для себе посміхнулась.

-          Я просто... напевно не догледіла всіх деталей і не помітила, що це спільна конференція з фірмою-засновником.

 Вадим мовчав, дивлячись на її метушливу поведінку з напівусмішкою в очах злегка схиливши голову на бік. Буря в душі погрожувала перерости в справжній шторм. Ліна боялась згоріти під його задумливим поглядом і поспіхом проговорила, розтягуючи губи у ввічливій посмішці:

-          Ну що ж, вдалого виступу, - розвернулась і просто втекла.

 Дівчина сиділа на своєму місці і з усіх сил намагалась оговтатись від несподіваної зустрічі. Вона витягла з сумки телефон, щоб знову безцільно гортати соцмережі і тим самим відволікати свої думки в інший, безпечний бік. Не вдалося. Боковим зором вона помітила чоловічу фігуру в шикарному сірому костюмі поряд з собою. Ліна підняла погляд від телефона і побачила простягнуту їй пляшку води. Вона взяла її і сказала одними губами: « Дякую». Вадим ніжно посміхнувся, підморгнув і пішов у бік сцени.

 Не минуло і пари хвилин, як поряд з нею на крісло плюхнулась колега з відділу маркетингу:

-          Хто це був? Гарний такий, - спитала захоплено.

 Ліна поблажливо посміхнулась ентузіазму дівчини і спокійно відповіла:

-          Вадим Гнаткевич. Він колись працював у нас і я була пару місяців його асистенткою.

-          Тільки асистенткою? – недовірливо звузила очі Оля.

 Ліна глянула на дівчину своїм найсуворішим поглядом.

-          Все, я зрозуміла. Не спопели мене поглядом, - і примирливо додала. – Просто ви так дивились одне на одного...

-          Нормально ми дивились, а твоя фантазія колись зіграє з тобою злий жарт, - закотила очі Ліна, намагаючись припинити некомфортну для неї розмову. – Іди вже на своє місце. Скоро почнеться конференція.

-          А ти, до речі, не знаєш чи буде він на сьогоднішньому банкеті ввечері? – невгавала дівчина.

-          Уявлення не маю. Він мені не звітував про свої плани, - Ліна демонстративно-уважно втупилась в телефон.

-          Сподіваюсь буде. Хочу спробувати на ньому свій звабливий погляд.

-          Ти про той погляд від якого кур’єр зі служби доставки кожного разу починає чхати?

-          В нього алергія на котрісь парфуми, - роздратовано проговорила Оля.

 Ліна закивала в знак згоди, але її широка посмішка свідчила про протилежне.

 З трибуни почувся голос когось з організаторів і Оля поспіхом кинула: «Ще поговорим» і пересіла.

 Вадим розпочав свій виступ і Ліна старалась вслухатись в те, що він говорить. Виходило поганенько. Вона чогось собі думала, що побачить його зараз в ролі релігійного проповідника, але чоловік говорив спокійно-врівноваженим тоном. Проте його тиха впевненість і прихована внутрішня сила притягували увагу і не давали відвести погляд. Його низький голос каламутив її душевну рівновагу, а кілька разів кинутий на неї пильний погляд небесно-синіх очей провокував аритмію. Дівчину тішило тільки, що вона відносно далеко і такій же відносній безпеці.

 Після недовгого виступу Вадим відповів на питання всіх бажаючих, опісля подякував за увагу і з легкою усмішкою побажав всім гарного дня. Коли він покинув зал, Ліна відчула укол розчарування і заразом роздратування на саму себе та поспішила вхопитись за останнє в намаганні притупити всі інші емоції.

 Решта конференції пройшла спокійно і доволі цікаво. Ліна уважно слухала всі виступи, особливо про нові методи маркетингових досліджень, які фірма збиралась впроваджувати найближчим часом.

 До кінця конференції дівчина вернула собі душевну рівновагу загалом завдяки щирому сподіванню, що роль Вадима вичерпана і вони більше не побачаться.

 По завершенні дівчина вернулась до свого номера бо після емоційно-виснажливого дня захотілось подрімати. Вона поставила будильник, щоб не проспати банкет і солодко заснула тільки-но притулилась до подушки.

 Коли вечором Оля постукала в двері, щоб покликати Ліну, то їй відчинила ефектна красуня з укладеним в м’які локони світло-русим, металевого відтінку, довгим волоссям і мінімумом макіяжу на обличчі. Фігуру облягало плаття-міді кольору марсала з відкритими плечами і воланами. Доповнювали весь ансамбль босоніжки чорного кольору з тонкими ремінцями і високому каблуку.