read-books.club » Сучасний любовний роман » Всі барви неба, Хелена Власенко 📚 - Українською

Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

65
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Всі барви неба" автора Хелена Власенко. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Всі барви неба, Хелена Власенко» була написана автором - Хелена Власенко, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасний любовний роман".
Поділитися книгою "Всі барви неба, Хелена Власенко" в соціальних мережах: 
У Ліни було все: терплячий і люблячий хлопець поряд, робота, на яку вона кожного ранку радісно поспішала, усталене життя в столиці. Вона була хорошою, милою, доброю дівчиною з принципами, яка на це заслуговувала. Була... Допоки одного прекрасного дня доля, перебуваючи в одному із своїх каверзних настроїв, не привела її на посаду асистентки мовчазного і строгого фінансового директора Вадима Гнаткевича. P.S. В блозі є продовження, яким би воно могло бути;)))

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 101
Перейти на сторінку:
Пролог

 З самого ранку падав проливний дощ, який обіцяв стати затяжним. Не те, щоб Ліна не любила таку погоду - якраз навпаки. Тільки ж коли ти сидиш вдома і під теплим пледом цікаву книжку читаєш – це одне і зовсім інша ситуація, коли тобі на співбесіду потрібно, з приставкою «важливу для тебе співбесіду». Дівчина дуже хотіла отримати цю роботу. Людині, яка не так давно завершила навчання і ,відповідно, без будь-якого необхідного досвіду важко починати цей шлях і реалізувати себе. Та, благо, ніхто не скасовував «доброго слова», яке може хтось за тебе замовити. У випадку Ліни цим кимось стала хресна тітка Мирослава. Вона на днях зателефонувала і розповіла про вакансію на роботі своєї хорошої подруги і що наполегливо порадила тій провести співбесіду з хресницею. Це все, звісно, чудово і все ж себе потрібно показати з якнайкращої сторони, а тут є імовірність припертися як мокра курка. 

 Зрештою, занепокоєння виявилось марним – все вдалося. Не завадила злива, не завадило хвилювання. Під кінець співбесіди жінка, яка його проводила, пообіцяла передзвонити за день-два, але непрямо дала зрозуміти, що Ліна їм підходить.  Ліна радісно бігла, завдяки дощу, малолюдними вулицями, тримаючи в одній руці парасольку, а в іншій – телефон біля вуха. Якраз телефонувала мама, щоб розпитати як минула співбесіда.

- Мам, все добре пройшло. Обіцяли за пару днів дати остаточну відповідь, але я впевнена, що візьмуть, - поспіхом відповіла дівчина, минаючи калюжу. 

- І що за робота така?- цікавилась жінка. 

- Працюватиму у відділі кадрів.

-  Добре, дитино. Сподіваюся тобі там сподобається. Тітка Мирослава хвалила фірму. Міжнародна, велика, перспективна. Можливо, з часом, тобі цікавіша робота перепаде,- вдалася в звичні мамські роздуми жінка. 

Ліна тихо зітхнула і посміхнулась безпосередній практичності мами.

- Та мені б з цією справитись, а ти вже мене на керівні посади ладнаєш, - пробувала трохи пригасити політ фантазії співрозмовниці.

- Як це не справишся?- почулось щире здивування на тій стороні розмови. - Що ти таке кажеш. Ти ж в мене розумниця.

- Ой, мамо, що іще можна від тебе почути,- закотила очі дівчина,- але дякую. 

Навіть передбачувана підтримка важлива.

- Звертайся,- посміхнулася жінка,- я ще й тата покличу в допомогу, якщо що.

  Як же тепло від таких слів і як же ж потрібна підтримка найрідніших людей будь-де та будь-коли, не зважаючи на обставини і вік.

- Тоді, коли наступного разу мені знадобиться підмога, я скличу загальні сімейні збори, - весело заговорила Ліна і за мить додала.- Ой, мам, давай я тобі ввечері дзенькну. Маю зараз зустрітись з Артемом. Пригадуєш, я розповідала, що з деким зустрічаюсь?  

Ліна почула ствердну відповідь і продовжила:

- Так от, якраз підходжу до кафе, де ми домовились побачитись. Він, напевно, хоче привітати мене з добре пройденою співбесідою.

- Так, добре. Тоді до вечора. Хочу ще послухати про роботу і про Артема. Мамі потрібно більше інформації,- поспішила відповісти жінка напівжартома-напівсерйозно.

- До вечора, мам.

- До вечора, - Ліна натиснула кнопку вимкнення і поклала телефон у сумочку. 

 Вже біля вхідних дверей склала парасольку і швиденько забігла в середину. В невеликому приміщенні домінував коричневий колір в різних своїх відтінках та було тепло, затишно, пахло кавою, випічкою і шоколадом. Ліна обожнювала такі місця, з їх особливою атмосферою. Любов, яка була родом з юності, коли вона з друзями їздила на вікенд до Львова.  Столиків було не багато, тому вона одразу помітила Артема. Він сидів, схиливши голову над смартфоном, і щось уважно переглядав. Дівчина підійшла, сіла на дерев’яний стілець і, мило посміхаючись, подивилась на нього. Хлопець підвів голову і теж посміхнувся, побачивши її перед собою. Та Ліні його реакція, здавалось би привітна, видалась злегка винуватою.  Артем був приємним, ввічливим, врівноваженим хлопцем та ще й доволі привабливим. Вони зустрічались ось вже як три місяці.

- Привіт,- заговорив він.- Ти як, не замерзла? Я взяв на себе сміливість і замовив тобі капучіно і тістечко.

- Трошки змерзла, але в мене такий насичений день, що не було і часу про це думати. Мене, поки не офіційно, але взяли на роботу. Тож можеш починати вітати, а капучіно якраз те, що мені зараз потрібно. Дякую.  

 Трохи зігрівшись, Ліна встала, щоб зняти пальто.

- Чудово. Тож вітаю, - знов заговорив хлопець, коли вона сіла за стіл.

«Знов ця винувата посмішка, - подумала Ліна, - чи це вже в мене фантазія розійшлась...»

- Дякую, дякую, дякую,- весело заговорила дівчина, поперемінно схиляючи голову то в один то інший бік, наче дитина, які дали цукерку.  

 Так, Артем помітив цю її особливість вже давно. Дитяча безпосередність, зокрема, і підкорила його в ній і подобалась найбільше. Проте... Виявилась і інша сторона такої Ліни. Вона була занадто правильною, ідеалісткою, а йому потрібна приземлена жінка - не мрійниця.

 Дівчина почала розповідати йому деталі своєї сьогоднішньої співбесіди, але він не витримав і спонтанно випалив:

 - Я хочу розійтись.  

Ліна замовкла і спантеличено подивилась на нього. Всі думки кудись розлетілись і вона не могла зібрати кілька слів докупи, щоб спитати його, що трапилось.

- Вибач мене, але так буде краще для нас,- заговорив Артем уже впевненіше.

- Чому?- тихо спитала Ліна.

- Думаю, ти знаєш чому... - зітхнув хлопець і, бажаючи якось оправдати себе, продовжив. - В нас була вже розмова на цю тему і не одна. Просто, я не бачу ніякого зрушення з твого боку. Ти щоразу обіцяєш подумати, але нічого не міняється. Лін, я молодий, здоровий чоловік і мені потрібна жінка. Розумієш?

- Але ж я думала...- безпорадно заговорила дівчина та Артем перебив її.

- Не знаю, можливо тобі потрібно поговорити з спеціалістом про це, щоб він тобі допоміг перебороти комплекси чи моральні травми. Не знаю. Просто мені важко зрозуміти тебе.

 Ліна глянула на нього очима, в яких відобразились біль і образа. Хлопець зрозумів, що допустив грубу нетактовність і поспішив вибачитись.Продовжувати цю болючу розмову далі не було сенсу. Артем підвівся і, ховаючи погляд, поспіхом надів куртку, яка висіла на спинці крісла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всі барви неба, Хелена Власенко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всі барви неба, Хелена Власенко"