Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

Чому нині можна радісно на зовнішність забити, але все одно мати кохання, секс і впевненість у собі? Бо час плине, речі змінюють первісну актуальність, і тепер у нас є й інші критерії сприйняття одне одного, як-­от спільність цінностей та цікавість. Увесь цей час ми ще паралельно еволюціонували в красних байкарів — секс мали передусім ті наші пращури, які вміли цікаво розповісти історію і розвеселити свою пару. Я сиджу і друкую це, бо всі мої прапрародичі як до спільних з шимпанзе попередників були хто красивим, хто розумним, тому і виживали та розмножувалися. У вас те саме.

Словом, якщо ми хочемо бути fuckable у будь-­якому віці, навіть без огляду на розмноження, то доводиться імітувати та стимулювати молодість і людську адекватність. Молодість ми посилюємо тренуванням м’язів, утриманням ваги в межах норми та піклуванням про шкіру кремами, раціоном, сном, а з адекватністю цікавіше. «<…> буду ізучать три стадії духа, шоб потом кричать: „Остановісь, мгновєньє — ти прєкрасно!“ — не ти, скажеш? Хто казав: „Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца <…>?“»[53] Якщо людина підла чи занудна, не наповнена таким, що хочеться пізнати, то жоден ботокс із фарбуванням не врятують. А коли ми когось любимо, то дивимося на нього крізь фільтри, які прибирають зморшки й темні кола під очима, захоплюємося формою черепа, над яким колись давно кучерявилося волосся. «Коли я буду навіть сивою, і в очах моїх піде мрякою, я для тебе залишусь красивою, хоч для когось, може, ніякою», — Ліна Костенко вже все сказала.

Коротше кажучи, на цих сторінках вас ніхто ані не примушує боротися зі зморшками, ані не засуджує за бажання чи небажання їм протидіяти.

Зморшки бувають різні: атрофічні, динамічні та статичні, гравітаційні складки шкіри. Щоб «старшати красиво», треба, щоб атрофічних, статичних і гравітаційних зморшок було якнайменше, а динамічні слугували передусім літописом нашого сміху, а не похмурості чи прикрого подиву. Ще допомагають тримати обличчя (в прямому сенсі цього вислову) рівні зуби та правильний прикус, а ще — трішки підшкірного жиру.

Динамічні зморшки виникають, коли ми сміємося, мружимося, морщимо носа і зводимо брови. Якщо так робити часто, то на шкірі виникають заломи, де колагенові волокна впорядковуються інакше. Яка в нас міміка, залежить від розташування м’язів і їхніх сухожиль на обличчі, а також від конт­ролю міміки головним мозком. У кожного з нас свої гримаси, які ми корчимо майже автоматично. В художній літературі чи в спогадах про рідних часто згадують складки в куточках очей старших людей як гарне, миле, тепле і впізнаване. Як на мене, динамічних зморщок та «гусячих лапок» не варто позбуватися всіма силами. Це якраз те, що дозволяє нам старшати красиво, а не скидатися на вічного підлітка. Особливо якщо нам пощастило з розташуванням мімічних м’язів і патерном утворення заломів.

Як на те ваша воля, динамічним зморшкам можна дати раду: прагнути контролювати вираз обличчя і не закидати брови на потилицю щоразу, коли щось не так, та не мружитися. У цьому контексті згадайте про захист очей від ультрафіолету й подумайте, як все мудро задумано. В принципі, тримати обличчя цеглиною і нагороджувати усмішкою чи карати гнівно піднятою бровою лише в особливих випадках — вміння корисне. Нема чого емоціями розкидатися. Хоча я так не вмію, тож суплю брови, навіть коли засинаю.

Інший спосіб, що може доповнювати перший у запобіганні заломам, це ін’єкції ботоксу — ефективно й недешево, хоча все відносно. В київській клініці уколи в одну зону обличчя (біля очей чи між бровами) коштують так само, як би ви заплатили за два походи в салон на манікюр і педикюр з гелевим пок­риттям або за одне складне фарбування волосся, проте цю процедуру потрібно робити нечасто, раз на 4–6 місяців. «Накачати губи» точно дорожче, ніж «обколоти» цілісіньке обличчя. Якщо вам пощастить натрапити на хорошого фахівця чи фахівчиню, лице після ботоксу збереже певну рухливість і на посмертну маску не скидатиметься, хоча, як свідчать таблоїди, всяке може буть.

Статичні зморшки — це якраз те, чому в середньому віці можна запобігти з мінімальними затратами. Вони бувають не лише на рухливих зонах обличчя, а й на щоках, наприклад. Шкіра виглядає в’ялою, посіченою дрібними складочками, час­то червоною і загрубілою, адже колаген і гіалуронова кислота в ній поганенько утворюються і швидко руйнуються. Що це за речовини й чому вони сходять на пси?

Колаген — білок, який має бути хитро впорядкований у шкірі, щоб служити арматурою для гіалуронової кислоти, еластину й клітин фібробластів.

Гіалуронова кислота є дуже розгалуженим вуглеводом, який убирає в себе воду і робить шкірі гелеву подушку.

Еластин — це білок з промовистою назвою, який також лежить у дермі, як вшита в поясі спортивних штанів гумка.

Фібробласти — це клітини сполучної тканини, що виконують основну функцію шкіри, утворюють та руйнують всі позаклітинні каркасні молекули й загоюють рани.

Якщо на шкіру світить ультрафіолет, дує сухий вітер, її оточують тютюновий дим і вихлопні гази, все пообсідала глюкоза (тобто продукти глікації), то фібробласти вирішують, що шкода розкидатися колагеном, і поводяться, як методистка деканату за п’ять хвилин до обідньої перерви: «Що вам треба?.. Я не працюю, не бачите?!» З віком фібробласти взагалі починають мріяти про пенсію і роблять колаген коли-­не-­коли й абияк, тобто мало й невпорядковано. Наша мета — подбати, щоб фібробласти гарували, як Супер Маріо.

Запам’ятайте: засмага не має нічого спільного зі здоров’ям, адже ультрафіолет є головним, найпотужнішим двигуном старіння, а крім того, він не просто псує ДНК і спричиняє мутації, а й діє на активність генів: гени програми «байдужа методистка» активуються, і внаслідок цього утворюються ферменти, що руйнують арматуру шкіри. Гени програми «Супер Маріо», нав­паки, замовкають після того, як ми позасмагали. Щоб фібробласти розчохлилися та почали працювати на благо нашої шкіри, потрібно, щоб був високий рівень статевих гормонів, ніде в тілі не розвивалося запалення, рівень глюкози перебував у нормі, і ми не дуже налягали на їжу з апетитною скоринкою, а натомість забезпечували надходження до організму достатньої кількості вітаміну С, фолієвої кислоти, ретиноїдів, токоферолів, цинку та різних небанальних жирів, як-­от омега-3 жирні кислоти і кераміди. «Скидається на план», — подумали ви, і рука так і потягнулася замовити БАДів з Гамерицького краю. Але заждіть. Головне, щоб не