Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"

В її голові проносилися різні картинки-спогади. 

— Сідай! Що турбує? — хитро мружачи очі питає її баба Агафа.

— Він не твоя доля! — тицяє вона скоцюрбленим пальцем в карту пікового короля. — Ось хто тобі справді судився! Темноволосий й кароокий!

«Далі, що ж було далі?!» — Аня намагалася згадати, не відходячи від дверей й судомно стискуючи сумку в руках.

— Цей чоловік з холодним серцем ніколи не полюбить тебе, — сказала тоді Агафа й запропонувала перенести її в іншу реальність.

«Потім був ритуал. Але чому не вийшло? Ми ж зробили все як того разу. Можливо відвар не той? Хоча малоймовірно — на смак і запах та сама гидота», — Аня скинула чоботи, зняла куртку й кинула сумку біля дзеркала. Нахмурившись, дівчина попрямувала у свою кімнату, лягла на ліжко й знову, в черговий раз почала перебирати в голові все, що тоді відбувалося на сеансі у відьми. Раптом її осяяло.

— Ну точно! — вигукнула вона й рвучко скочила з ліжка. — Як я раніше про це не подумала?! 

Вона вибігла в коридор, схопила свою сумку й почала витягувати звідти речі. Нарешті, білявка тримала в руках заповітний клаптик паперу. Розгорнувши його, вона прочитала вголос:

— Договір!

— Це щоб до мене претензій не було, — пояснила тоді відьма. — А то раптом тобі там не сподобається, а я винна буду.

Аня задумливо почухала лоба. Вона схопила телефон й набрала номер Божени:

— Скажи, чи може бути таке, що ритуал не спрацював, бо ми з твоєю тіткою підписали договір? — після привітання запитала в неї білявка.

Жінка задумалася:

— Скоріше за все, так воно і є, бо ж тітка, мабуть, навмисне підстрахувалася, щоб якщо тобі тут буде погано, ти не могла нічого змінити.

— А що ж робити?! — у розпачі вигукнула Аня. — Мені треба за будь-яку ціну повернути своє життя і Богдана!

— Давай тоді я приїду у ці вихідні й спробуємо щось придумати, — запропонувала Божена, надавши білявці малесеньку надію.

Через три дні, Аня, похнюпившись, знову сиділа в хатині на курячих ніжках за столом навпроти Божени. Всередині все стискалося від хвилювання. На кону стояло її життя. 

— Я нічого не обіцяю, — промовила племінниця відьми й співчутливо поглянула на білявку.

— Розумію, — кивнула та у відповідь, зціпивши пальці рук на колінах.

— Давай договір, — промовила Божена.

Білявка дістала складений в кілька разів папірець й простягнула жінці. Та уважно перечитала те, що там було написано, декілька разів й нахмурилася.

— Якщо чесно, я не знаю, чим тут можна зарадити. Тут чорним по білому написано, що навіть якщо тобі в цій реальності не сподобається, назад дороги немає. Що ти добровільно з цим погоджуєшся й приймаєш ці умови.

Вона склала договір й віддала його назад Ані в руки. Очі тої наповнилися сльозами.

— Може є ще якісь рішення? Давай хоч спробуємо? — вона благально склала руки човником перед собою. — Будь ласка.

— Ну добре, — зітхнула Божена. Вона відкрила ящик столу й дістала звідти чистий аркуш паперу. Мимохідь простеживши за її рукою, Аня згадала, що саме в цей ящик Агафа минулого разу поклала свій варіант договору. Однак це було в іншій реальності та і Божена, вірогідно, що сказала б їй, якби там лежав ще один договір. Племінниця ж відьми спокійно дістала ручку й почала писати нове закляття:

— Нове життя без договору починаю!

— Всі домовленості розриваю!

— У свою реальність повертаюсь!

— Жити теперішнім життям відмовляюсь!

Пробурмотіла вона й задоволено посміхнулася.

— Приготуйся, — кивнула вона Ані, яка у відповідь лиш кліпнула й продовжила заклякло сидіти. Це все, що вона могла зробити в цей момент. 

Божена встала з-за столу, Аня скочила за нею.

— Сядь на місце, — промовила племінниця відьми й закрила очі. Білявка слухняно плюхнулася назад на стілець. Божена ж тим часом почала шепотіти одними губами молитву. Аня це точно знала, оскільки мама її навчила молитися ще в дитинстві. 

За мить Божена підійшла до кухонної шафки й дістала звідти свічки, запалила вогонь під чайником. Жінка розставила свічки по периметру кімнати й поставила одну на столі, прямісінько перед Анею. У білявки промайнула думка, що це дивно як жінка яка не має справу з магією так добре знається на магічних ритуалах. Однак вона відігнала від себе ті думки, адже лише повернення додому наразі хвилювало її. Коли нарешті чайник закипів, Божена заварила відвар у двох старих чашках в горошок. Аня дивилася на все це наче крізь туман. Вона повернула голову й знову побачила темні блискучі очі ворони, що тихенько сиділа на шафці. 

— Пий! — простягнула відьма напій Ані. Та, як і минулого разу, ледь змогла втримати чашку, так сильно тремтіли її руки. Зробила ковток — яка бридота.

Молода відьма лиш посміхнулася, побачивши реакцію білявки. Вона відпила зі своєї чашки, встала з-за столу. Замислено поглянула на Аню й втупилася в неї тяжким зором своїх золотавих очей. Вона взяла у руки папірець з закляттям й почала читати, виставивши одну руку вперед й кивнувши дівчині, щоб та продовжувала пити.

— Нове життя без договору починаю!

— Всі домовленості розриваю!

— У свою реальність повертаюсь!

— Жити теперішнім життям відмовляюсь!

Вуха Ані позакладало. Вона почула тоненький писк. Було відчуття наче очі хтось пальцями видавлює назовні. Скроні стиснуло. Білявка поглянула вперед і зойкнула. Божена надулася наче кулька й піднялася до стелі, бовтаючи ногами й все ще намагаючись тримати своїми опухлими пальцями папірець з закляттям. Та врешті він все одно випав їй з рук й хвильовими рухами, плавно й повільно почав падати вниз. На себе білявка намагалася не дивитися, боячись знову виявити, що перетворюється на птаха. Шафки почали відкриватися й закриватися, спричиняючи багато шуму. Ворона замахала крилами й закаркала. Наступної миті вилетіла ще одна шибка. Тепер у хаті було два розбитих вікна. Скло полетіло в різні боки та на щастя не дістало до жінок.