read-books.club » Любовні романи » Довірся мені, Альбіна Вишневська 📚 - Українською

Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"

217
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Довірся мені" автора Альбіна Вишневська. Жанр книги: Любовні романи / Короткий любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 43 44 45 ... 75
Перейти на сторінку:
25 глава

Сильні руки Микити в черговий раз обхопили Юлю за талію, а вуста поцілували плече, легкою неголеністю лоскочучи вологу шкіру.

Півдня маринував не тільки себе, але й її, бачив, що знемагає так само, як і він від бажання, але прогулянка є прогулянка. Повернуться додому у шаленому бажанні. Він це відчував.

- Здається, я перекупалась, - задоволено видихнула на березі, коли Микита першим розтягнувся на покривалі і з-під окулярів спостерігав, як дівчина викручує волосся.

- А ну покрутись, - хитро вискалив, а Юлька і покрутилася, відкидаючи рушник на край покривала.

- Все норм, верба ще не проросла, - усміхнувся.

- Я рада, а то б мала смішний вигляд. А ти б тоді не знав, що зі мною робити, - відповіла влучно.

 – А говорить, мов бритвою ріже. Сонечко, а у тебе занадто гостре слівце.

– Якщо ти помітив, то лише в певні моменти. А так я скромна дівчина.

Юля бовтала ногами, розглядаючи відпочиваючих. Кого хочеш, і що хочеш тут побачиш, збожеволіти. А скільки фасонів купальників можна надивитися, розом не можна осягнути. У їхньому селі таке багатство рідко зустрінеш, хоча буває студентки приїжджають із міста у повному екіпіруванні, а місцеві хлопці тоді тільки й витріщаються на жіночі принади. А ціни на купальники? Нещодавно ходила після роботи по торгівельному центрі і просто очманіла, побачивши цінники. Хоча щось підказувало, що й Світланині були не якихось п'ятсот гривень.

Юля задивилася, задумалася, відволіклась, а ось Микита весь цей час розглядав її. Красива дівчинка, добра, ніжна. Навіть не уявляв собі, що було б далі в його житті, не зверни він тоді на ту дорогу. Мабуть, так би й продовжував займатися улюбленою роботою. Тоді було якось все сіре та одноманітне. Рятувало тільки те від нудьги, що сідав та працював, створюючи щось незвичайне.

І ось зараз у його голові поступово вимальовується черговий задум, який обов'язково втілить найближчим часом. Сподівався, що їй сподобається його подарунок.

Легкий поцілунок у передпліччя вивів Юлю з роздумів, вона обернулася до Микити і променисто посміхнулася.

- Ммм, - надто солодко пролунало з її губ.

Чоловік підтягнув Юлю ближче і закопався обличчям у її вологе волосся, зубами прикушуючи мочку вушка.

А потім вона слухала його занадто інтимні слова і ніяковіла, адже Микита ні краплі не соромився говорити про те, що йому хотілося б. І як йому виходить робити так, щоб мурахи табуном бігали по шкірі? Магія?

У роті пересохло, дихання почастішало, а безсоромні очі чоловіка насміхалися, спостерігаючи за її реакцією. Дівчина навіть спеціально стягла з нього окуляри, щоби бачити обличчя цього спокусника.

- Давай вже повертатися, - здалася першою і сіла рівно, намагаючись привести волосся до ладу.

- Алілуя, - впав на спину і стиснув долоні перед собою, дивлячись на небо.

- Блазень гороховий, - розсміялась Юля і зіскочила з покривала, маючи намір потягти за край, ніби струшуючи чоловіка на пісок.

- Так, солоденька. Я такий.

Зібрали речі швидко, одягнулися та пішли до автомобіля. Але на  виході з пляжу стали свідками смішної сварки, мабуть чоловіка з дружиною. Жіночка в тілі, занадто говірка, це однозначно. Скоріше за все, як зрозуміла пара, дружина спіймала чоловіка за тим, як чоловік  уважно спостерігав за дівчатами, котрі грали у волейбол. Як тільки не хрестила свого вусатого мачо словами, як тільки не  оббріхувалася на різні боки, коли чула зауваження відпочиваючих. Спека була не лише на вулиці, але й на пляжі.

- Досить за ними спостерігати, - Юля підштовхнула Микиту в спину, що той швидше рухався у бік парковки.

- Я ось готовий закластися, що при такому розкладі, вона йому зараз вцідить!

- Та  ні, не при людях же!

- А так запам'ятається краще.

- Не факт, - розсміялась Юля, теж повертаючись голову у бік гарячої парочки.

До міста поверталися задоволені, з морем вражень. Ще хвилин двадцять висіли на цій темі, доки їхали додому. Микиту було не зупинити, згадав купу анекдотів на подібну тематику, ледь животи не підірвали від сміху.

А потім було морозиво, ось тільки Гранін просто купив величезне відерце додому, щоб насолодитися ним вдома.

В душ іти разом Юля відмовилася, бо чудово бачила по очах чоловіка, що на вечерю йому начхати. А ось їй дуже хотілося чогось смачненького. На пляжі були лише бутерброди та фрукти. А тепер, після активного відпочинку та купи витрачених калорій, хотілось чогось поживного. Суп з вермішеллю, котлети та салат – просто ідеально для вечері.

Микита не наполягав, хоча терпець закінчувався. І щоб прискорити процес, поки Юля милася, спритно зробив салат, поли на пательні смажилися ароматні котлети. Зв'язався з Тимофієм і домовився, щоб син ще кілька днів пожив у бабусі. Трубку спритно перехопила і сама бабуся, закидавши Микиту питаннями. На губах розпливлася усмішка, коли розповідав матері про відпочинок, а та, в свою чергу, нахвалювала сина.

- Не втік? - Юля вбігла до кухні, розглядаючи плиту, чомусь їй здалося, що суп википає.

- Не дочекаєшся, - відповів Микита, відкладаючи телефон, а руками перехоплюючи дівчину за талію, - який аромат, - спиною притискав Юлю до грудей.

- Так, так, супчик вийшов на славу, - підхопила, викручуючись з його обіймів, - сіль?!

- Забув, - і відпустив, щоб Юля закінчила готувати вечерю.

- Не біла, зараз все виправимо.

- Тоді я збігаю до машини, дещо забув.

- Так, добре. Чекаю на тебе.

Микита спустився вниз, згадавши, що не захопив барсетку з машини. І поніс його нечистий з квартири. Йдучи назад, помітив сусідку, котра чатувала біля квартири. Баба Люба вже не вперше прогавлювала їх пересування. Юля навіть тихо сміялася, коли виходило проскочити непоміченими. А тепер не вийшло, спіймали ніби на місці злочину.

- Вечір добрий, Любов Григорівно, як ся маєте? – от дурень, то нащо було розпочинати розмову з запитань? Ця бабця тільки й чекає на те, щоб з кимось поговорити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 43 44 45 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довірся мені, Альбіна Вишневська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Довірся мені, Альбіна Вишневська"