Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"

24 глава

Микита довго проводжав Юлю занадто палким поглядом та не міг вгамувати пристрасть, яка вирувала в його грудях. Вона дійсно неймовірна, коли не намагається показати свої голки. Тепер чоловік розумів, що в його руки потрапила дійсно справжня жінка. Вона не намагалася використовувати якісь хитрі засоби, щоб його звабити. Юля була просто собою. І це занадто збуджувало уяву Микити. І сьогоднішня ніч була неймовірною.

Тепер він цілковито впевнений у тому, що варто просто трішки докласти зусиль та почекати. Говорити менше, а робити більше корисних справ. Щоб його жінка бачила його у дії, а не у порожніх обіцянках.

Микита бачив, як Юля повернула ліворуч, то ж, діставши торбу з речами та їжею, пішов навздогін. Не дійшовши ста метрів до місця їхнього романтичного усамітнення, побачив занадто гарячу картинку.

Юля стояла на березі у зовсім іншому купальнику. Та щоб йому. В ньому запалала одночасно і пристрасть, і ревнощі. Коли вона встигла обрати інший купальник? Чому змінила свій вибір? В голові шуміло, а очі навпаки занадто наполегливо вивчали апетитні форми Юлі.

Знав би в якому вигляді її побачить на цьому березі без сукні, то в жодному разі б не випустив ні з роздягальні, ні з машини.

І якщо верх купальника прикрив груди, то та місцина, яка нижче талії, виблискувала яскравіше різдвяної зірки.

Який навіжений вигадав взагалі жінкам купальники? Це просто суцільний струс мозку!

- Юленько, побійся гніву небес, - звернувся до дівчини, витріщаючись на тонкі зав'язки.

Її струнка фігурка виглядала неперевершено, цього не відняти, але він чудово бачив, як шиї місцевих пляжних мачо вже були зосереджені у напрямку їхньої місцини.

- Ти теж вважаєш, що виглядає так собі? - Дівчина критично оглянула трусики ще раз і тяжко зітхнула. - Ти не бачив у Світланки інші, цей хоч трохи прикриває. У неї їх більше десяти, цей мені здався найскромнішим.

- Так, ти права, отой, що був останнім, був взагалі зухвалим.

Хоча варто зазначити, що й дівчина була не рада такому купальнику. Варто було завітати до магазину. То й купила б собі суцільний, а не оцей, котрий лише підкреслює її чарівні принади.

- Варто нам було заїхати до магазину, це ж по дорозі, і всього зайвих півгодини часу відібрало. І, головне, тоді було б все гарненько прикрите, - розмірковував, потираючи бороду, а Юля дзвінко розсміялася.

- Не здогадалася!

А ось Микита мріяв лише про одне: знову запхати Юлю у сукню. Та стримався, адже ж вони приїхали відпочивати на берег річки, а не у парк відпочинку на атракціони.

- Я парео здогадалася прихопити з собою та капелюха, так буде зручніше.

- Так, так, сонечко, - заметушився смішно Микита, подаючи дівчині пляжну сумку.

- Микито, подивись на мене.

- Дивлюся, - його погляд був зосереджений зовсім не на її обличчі, - дівчинко, ти така чарівна.

- В очі дивись, чоловіче. Тільки не просто слухай, але й розумій почуте.

- Неодмінно.

Микита йшов до Юлі повільно, скидаючи з себе майку.

– Не люблю ревнивих чоловіків. Якщо я з тобою, то не варто влаштовувати сцени. Окей?

 – Це нелегко, але обіцяю, стримуватись буду, - хитро посміхався, коли зайві речі летіли на ковдру.

– До речі, ти теж маєш занадто гарний вигляд, - Юля пограла легкою тканиною парео, прикриваючи частину обличчя і кліпаючи очима.

 – Тобі йде бути такою скромною і водночас зухвалою, ти це розумієш? – Так, тому що мені подобається твій погляд.

 – Стерво, але таке гарне і моє.

Чоловік протягнув руку вперед, милуючись її чарівною усмішкою.

 – Йдемо купатись?

– Авжеж. Але давай пограємо. Наздоганяй.

А такого Микита геть не очікував. Дівчина, сміючись, бігла у бік річки. Наздожене. А потім приборкає. А потім у них вся ніч попереду. Ох і гаряча вона у нього.

Чоловік не поспішав забігати у воду. Він певний час стояв на березі і просто спостерігав, як Юля тримається на воді. У неї чудово виходить плавати та триматися на спині.

– Ти, мабуть, плавати не вмієш? – запитала Юля, йдучи до берега.

З її тіла стікали краплини води, це заворожувало. Він розглядав її і просто не знав, що сказати.

– Я чудово плаваю, просто подобається спостерігати за тобою.

Юля підійшла ближче і взяла чоловіка за руку.

– Пішли зі мною, пішли. Вода чудова.

– Таким виглядом та саме такими словами колись моряків загублювали сирени.

– Боїшся, парубче? - навмисно підхопила ідею Микити.

– З тобою хоч на край світу.

Вони справді дуже гарно розважилися. Плавали наввипередки, лежали на спині, тримаючись за руки. І говорили. Дуже багато говорили. Згадували дитинство, юність. Микиті здавалося, що це, мабуть, один із найважливіших днів у його житті. Саме з таких довірливих розмов і починаються міцні стосунки. А він хотів, щоб між ними зав’язалися саме довірливі та міцні стосунки.

- Ти у воді маєш занадто звабливий вигляд, сонечко, - рука чоловіка торкнулася дівочої талії.

- Ти вже це говорив неодноразово, - Юля підійшла ближче до Микити, щоб відчути тепло його тіла.

Цей день став для неї неймовірно насиченим на нові відчуття. Такого з нею ніколи не було. Суцільний день неробства. День, котрий присвячений відпочинку та насолоді. Це справжній відпочинок, якого в неї давно не було.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно