Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"

- Женишок з'явився чи що?! - Уважно придивлялася до Микити, наче сканувала обличчя.

- Він самий, - Гранін торкнувся дверної ручки, як баба Люба видала наступний перл.

- А в наш час спочатку одружилися, а вже потім порушували чуйний сон сусідів.

Микита ледве стримався, щоб не розсміятися, от стара фантазерка. А нічого, що їхні спальня та вітальня жодного разу не з'єднані загальною стіною?

- І не кажіть! - Підтакнув і поспішно влетів у квартиру, не стримуючи сміх.

Микита розкрив рота, щоб розповісти про сусідку, як застиг, спостерігаючи сцену: Юлька ложкою смакувала морозиво, та так апетитно, що Микиті довелося й собі  відвоювати декілька ложок.

- Це та, що хотіла суп та котлети!

Очі Микити спалахнули, коли Юля ненавмисно облизала губи язичком, відставляючи відерце. От і дострибалась!

Гранін підхопив свою дівчину на руки і, жадібно цілуючи, поспішив у спальню, де на величезному ліжку довів їй, що зваблювати чоловіка ось так просто необачно.