Читати книгу - "Маска та лід, Льюїс Бенте"

— Отже, наш план.

— Це звучить так, ніби ми збираємось на пограбування банку, — пробурмотів Деймон.

— Майже, — хмикнув Артем. — Ми розіб’ємося на групи. Лєра, ти відповідатимеш за академічну частину. Треба показати, що переїзд погано вплине на успішність Аліси.

— Зрозуміла.

— Деймоне, ти — її соціальне життя. Доведи, що вона втрачає більше, ніж отримує.

— Легко, — він самовдоволено всміхнувся.

— Я ж? — Аліса підняла брову.

— Ти маєш бути бездоганною. Покажи, що твоє життя тут ідеальне. Якщо вони побачать, що все гаразд, може, задумаються.

Аліса кивнула.

— А ти?

— У мене є ще один хід. Але поки що це секрет.

— Артеме…

— Довірся мені.

Вона зітхнула.

— Добре. Але якщо ти щось утнеш…

— Ти мене вб’єш, знаю, знаю.

Аліса усміхнулася.

Це буде важко. Але вони точно не здадуться без бою.

Розділ 76: Перший удар

Аліса була впевнена: якщо вона хоче залишитися, треба діяти негайно. Їй не терпілося перевірити, як спрацює їхній план.

Перший етап — її успішність.

Лєра взялася за справу одразу. Вона допомогла Алісі скласти презентацію для батьків із порівнянням навчальних закладів. Виявилося, що її нинішня школа має кращі показники успішності, ніж та, в якій їй доведеться вчитися в Києві.

— Ти повинна переконати їх, що втрачатимеш бали через переїзд, — наполягала Лєра, розкладаючи перед нею папери.

— А якщо їм буде байдуже?

— Ти ж їхня гордість. Вони не захочуть ризикувати твоїм майбутнім.

Аліса зітхнула.

— Гаразд. Але це тільки одна частина плану.

Наступний удар завдав Деймон.

Він організував вечірку, запросивши всіх їхніх спільних друзів. Коли Аліса прийшла, він буквально силою поставив її в центр кімнати.

— Народ, у мене новини! — вигукнув він.

Усі притихли.

— Алісу хочуть забрати до Києва!

— Що?!

— Це жахливо!

— Як так?!

Хвиля обурення прокотилася кімнатою. Аліса ледь встигла зрозуміти, що відбувається, як навколо неї вже зібралися друзі, запевняючи, що її не можна відпускати.

— А що, якщо всі разом підемо до твоїх батьків? — запропонувала одна з подруг.

— Геніально, — підтримав Деймон.

— Ви жартуєте…

— Абсолютно серйозно! Якщо вони побачать, скільки людей проти, може, задумаються.

Аліса заплющила очі. Ну й у що вона вплуталася…

Вона ще не знала, що цього вечора в неї з’явиться ще одна проблема.

Як тільки вона вийшла на балкон, щоб перевести дух, поряд з’явився Артем.

— Як тобі наш план?

— Божевільний.

— Значить, ідеальний.

Він нахилився до неї ближче, змушуючи серце Аліси пришвидшити хід.

— До речі, у мене є сюрприз.

— Ще один?

— Я запросив сюди одну людину.

— Кого?..

Він не відповів, просто посміхнувся і показав кивком у бік входу.

Аліса повернула голову… і побачила дівчину.

Гарну, високу, з упевненістю в очах.

— Знайомся, це Віка.

— Привіт, Алісо, — посміхнулася незнайомка. — Багато про тебе чула.

Аліса відчула, як щось холодне стиснуло її серце.

Віка поклала руку на плече Артема й сказала:

— Сподіваюся, ми знайдемо спільну мову.

Аліса раптом зрозуміла, що тепер у цій грі з’явився новий гравець. І вона й гадки не мала, з якою метою Віка тут.

Розділ 77: Нова суперниця

Аліса не могла відірвати погляду від Віки. Її спокійна усмішка, легка, невимушена постава, з якою вона стояла поруч із Артемом, викликали в Аліси змішані почуття.

— То як, у вас тут весело? — запитала Віка, переводячи погляд із Артема на Алісу.

— Досить, — коротко відповіла Аліса, намагаючись контролювати тон.

— О, навіть дуже, — втрутився Артем, явно розважаючись. — Віка щойно повернулася в місто, і я подумав, що вона має познайомитися з усіма.

— Повернулася? — перепитала Аліса.

— Так, ми з Артемом давно знайомі, — Віка поглянула на нього з легкою посмішкою. — Можна сказати, старі друзі.

Старі друзі? У Аліси не було ілюзій щодо того, як це звучало. Віка не виглядала просто знайомою, і, що ще більше дратувало, Артем не поспішав пояснювати.

— І як тобі тут після повернення? — сухо запитала Аліса.

— Чудово, — Віка легенько торкнулася руки Артема. — Особливо коли є такі хороші люди поруч.

Аліса стиснула зуби.

— Ну що, хто хоче танцювати? — зненацька втрутився Деймон, явно відчувши напругу. — Віка, я бачу, ти любиш рухатися?

— О, ще й як! — вона грайливо підморгнула йому, перш ніж знову повернутися до Артема. — Але я б не відмовилася від партнера.

— Артеме? — Деймон усміхнувся.

— Хм… — Артем хитро глянув на Алісу, ніби чекаючи її реакції.

Але вона була готова.

— Іди, — сказала вона рівним голосом.

Очі Артема на секунду звузилися, ніби він сподівався на щось інше.

— Як скажеш, — він потягнув Віку за собою в центр кімнати, залишаючи Алісу з Деймоном.

Хлопець тільки скептично підняв брову.

— І ти просто стоятимеш тут?

— А що мені робити?

— Я не знаю, може, змусити його приревнувати?

— Це дитячий садок.

— Ні, це гра, в якій ти поки що програєш.

Аліса схрестила руки на грудях, спостерігаючи, як Віка притискається ближче до Артема.

— Я не граю в ігри.

— Тоді ти програєш ще до того, як почнеш.

Аліса зітхнула й відвернулася від сцени перед нею.

Якщо Артем хоче грати, він отримає гру. Але за її правилами.

Розділ 78: Гра почалася

Аліса не могла дозволити собі сидіти осторонь і спостерігати, як Віка безсоромно нав’язує себе Артему. Якщо він хоче погратися в ревнощі, то нехай буде так.

Вона озирнулася на Деймона.

— У тебе є пропозиції?

Він хитро всміхнувся.

— О, я завжди готовий до авантюр.