read-books.club » Детектив/Трилер » Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА 📚 - Українською

Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

18
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Білявки все ще не помирають наодинці" автора КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА. Жанр книги: Детектив/Трилер. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 41 42 43 ... 98
Перейти на сторінку:

      Після вечері, щойно Фані закінчила мити посуд, зателефонував пан Кестрел та повідомив, що застосунок працює, і вже завтра вранці Павло на своєму ноутбуці зможе бачити те, що й охоронці.

     - А ще, - додав підступний литовець, - мій хакер настільки крутий, що ви зможете бачити зі всіх камер відео спостереження, що є у їхньому приміщенні. Бо, охоронець не бачить що відбувається в кабінеті босів та у місці із сейфами.

    - Стривай, - перебив його Павло. – Там є місце із сейфами?

    - Ага. Скриньки, чи ящички, ніби у банку. До речі, як вам мій подарунок?

    - Ми у захваті, - сказало тріо. Пан Кестрел надіслав їм купу перук, одягу для різних персонажів тощо, і все це надійшло у понеділок. Саме тому, Павло був розлючений, що його змушують одягати перуку з лисиною. Він припускав, що так тітка Квітка випробовує Фані, чи дівчина дійсно його кохає.

      Ще пан Кестрел обіцяв подумати над тим, як його дальнім родичам проникнути у приміщення шлюбної агенції «Ліхтар кохання»,  мінімально порушуючи Закон.

      Вони всілися дивитися фільм, а нахабна тітка все прагнула всістися між  нареченими. Зрештою, вона змилостивилася та дозволила Фані та Павлу сидіти поруч та навіть триматися за руки.

    - Дитино, - запитала старенька у Феофанії, - чому на тобі і досі цей дурнуватий перстень із черепом?

     - О, він нагадує мені про мого коханого Йоріка, - посміхнулася Фані. Павло смикнувся. Тітка підняла брови.

     - Це щось на кшталт Едіка? – Уточнила пані Купер.

     - Ні, це - я, - пояснив Павло ситуацію. – Мабуть, нам слід придбати обручки. Ти яку хочеш?

     - Я якось не думала, - засоромилася наречена.

     - Тоді завтра підемо обирати, - сказав Павло, але його плани перервав вечірній телефонний дзвінок.

    - Це – Оксана, - здивовано мовила Фані та натиснула зелену кнопку. – Так. Що? Ти вже у Києві? Щось трапилося? Добре, завтра о дванадцятій у тому кафе. Не знаю, що там сталося, але вона вже у Києві і хоче порозмовляти зі мною. Сказала без мого нареченого.

 

     Фані сиділа навпроти засмученої Оксани у літньому кафе, а легкий вітерець охолоджував їхні розпашілі обличчя – до Києва знову повернулася літня спека. Дівчата пили охолоджуючі напої.

       - Я досі не можу у це повірити, - сказала Оксана, а з її очей полилися сльози. – Пан Файв-о-Клок помер від серцевого нападу.

     Фані, яка сиділа поруч, смикнулася. Так само смикнулися Павло (він сидів за сусіднім столиком, але так, що Оксана його не бачила) та тітонька Квітка (вона сиділа у квартирі Павла та спостерігала, що відбувається в офісі шлюбної агенції «Ліхтар кохання». На жаль, вона лише могла бачити, але не чути).

    - Коли це сталося? – Запитала панна Петренко.

   - Вечором у неділю, - потік сліз збільшився. – Ми з ним посварилися. Він хотів, щоб я провела ніч із ним. Але я його не кохала, він мені лише подобався. То,  я відмовилася і сказала, що заплачу за свій номер та залишу його. Він сказав, що будь-яка захоче бути із ним. Це було у барі готелю, - Оксана підкріпила свої виснажені сили двома ковтками прохолодного лимонаду. – Він одразу взявся за справу і підсів до рудої кістлявої шльо… пані у коротесенькій спідниці.

      - Вона була схожа на пані Анастасію? – Запитала схвильована Фані, до неї, раптом, прийшло осяяння.

     - Так, - кивнула Оксана, - схожа на пані Швець.

     - О, ми тепер знаємо її прізвище, - прошепотіла тітка Купер у навушник, а Фані ледь стрималася, щоб не заверещати.

      - Але це – не вона, - ствердила колишня сусідка. – Я обличчя не розгледіла, але мені здалося, що вони геть не схожі. До того ж, навіщо пані Швець казати, щоб ми не вступали в інтимні стосунки, а потім зваблювати?

      Фані цього теж не знала, але припускала, що то міг бути якійсь надзвичайно підступний план.

     - Може, - припустив Павло. – Вона хотіла підняти ставки? Зібрати з обох більше грошей за додаткові послуги?

      - Відчепися, - сказала Фані нареченому, а тоді замахала руками та пояснила колишній сусідці, - Оса. І що було потім?

    - Він повернувся до мене зі склянкою якогось бальзаму, чи чогось типу. Сказав, що погарячкував і ми разом пішли до гарячих джерел. Він ще казав, що у мене неперевершена фігура у цьому купальнику. А потім він там вмер, - Оксана розридалася. – Більше ніколи ні з ким не зустрічатимуся!

    - Зустрічатимешся, - спробувала втішити подругу Фані. А Павло та пані Купер озвучували низку запитань, питань та повідомлень. Фані зосередилася на тих, що також спали на думку їй самій.

      - А де він взяв ту склянку?

      - Не знаю, - висякалася Оксана, - здається та руда щось пила, а потім дала йому. Щось на кшталт жарту, чи парі.

      - Він помер десь години за дві, як ви посварилися?

     - Мабуть, - розгубилася Оксана. Він спочатку почав задихатися, а потім у нього сталися конвульсії. Я тоді подумала, що джерело для нього занадто гаряче. А потім нас усіх допитувала поліція. Я розповіла про руду, але ніхто її не бачив і серед постояльців готелю її не було. Я вже думала, що збожеволіла, але бармен згадав. Він сказав, що то був трансвестит.

1 ... 41 42 43 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"