Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

- З сімнадцяти років так роблю, коли тато першого мені чоловіка підіслав. Якогось заможного мера, - Олівія вирішила перейти на відвертість. Шампанське їй більше не наливати. - Я переспала з сином цього мера. Тут вже не до одружень було. 

Я думала вона розбещене дівчисько, яке думає лиш що одягнути та в який паб піти сьогодні. Але Доля встигнула познущатись над тендітною дівчиною. 

- Після закінчення академії, якщо мене не візьмуть в орден мисливців, я маю вийти заміж, - вона фиркнула, випиваючи ще один келих. - А якщо я на турнірі не виступлю, то важко мені буде когось зацікавити. 

- Мене ти зацікавила, - говорила я щиро, згадуючи її заклинання. 

- А ви не хочете поговорити з викладачем Арденом, щоб взяв мене у команду? - блиснула вона п’яними очима. - Будь ласка. 

Чи хотіла я їй допомогати? Не впевнена. Але я несу за неї відповідальність.

- Олівія, я не буду цього робити, - я відразу їй відмовила. 

- Так і знала, що через той паб, ви не станете для нас тим наставником, яким мали б бути, - фиркнула вона. 

А це відверті маніпуляції. Я цього дуже не люблю. Далі продовжувати розмову не хотілось. Я розвернулась, щоб піти від неї та почула тихе не впевнене:

- Вибачте. 

- Хочеш послуги, - повернулась до неї та прошепотіла. - Перестань бути таким стервом, тоді й поговоримо. 

Грубо, але правдиво. Я їй потрібна, отже нехай грає за моїми правилами. 
 

Від автора:

Що думаєте про ситуацію Олівії? 

Тримайте візуалізацію до насиченого розділу: 

Дорога до гори Серафим

Адріан Лайон, батько Олівії

Вільям Хас, помічник короля країни Ваглес