Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

- Говорила, яка ви екстраординарна викладачка, - він не відпускав мою руку. 

Я ледве стрималась, щоб не впасти і не засміятись. 

- Мені подобаються молоді вчителі з таким цікавим підходом, - продовжив Адріан Лайон. - Я дуже радий, що мою доньку навчає саме така викладачка. 

Олівія аж очі закотила. 

- Ви мені відверто лестите, містере Лайон, - повільно забрала свою руку та для залагодження ситуації посміхнулась. 

- Називайте мене Адріан, - він швидко мене поправив. - Чи не розкажете мені ще більше про свій предмет?

Він відпустив доньку та галантно надав мені лікоть. В цей момент мені так шкода стало Олівію. Але дівчина схоже не вперше в такій ситуації, адже взявши келих, вона попрямувала до чоловіків, які весело сміючись обговорювали якусь тему. 
Я подумки простогнала від безвиході. 

- Чому така красива жінка без партнера? - він лагідно поплескував по моїй правій руці.

- Тема мого предмету не стосується особистого життя, - нагадала йому, чому ми відійшли, адже поговорити хотів про відьмоство, той нехай про це і говорить.

- Особисте життя відіграє дуже важливу роль, Каро, - він знову опустив погляд на мою руку без обручки. - Мати гарного покровителя для відьми дуже важливо. Особливо для такої вродливої.

Скільки ж таких «вродливих» у нього під покровительством? Є багато дівчат, які готові віддатись за гроші. Ні, я не осуджую, адже ніколи не знаєш яку боротьбу кожен з них проходить всередині себе. Але стосовно свого життя я маю чіткі позиції, які суперечать віддавати своє тіло за щось.

- Моя робота забирає весь мій час, Адріане, - навіть не збрехала. Зараз дійсно так і є.

- Така жінка, як ви не має стільки працювати, -  взяв він келих шампанського та запропонував мені. - Вона має радіти життю з коханою людиною поруч.

- Я не п’ю, - взяла закуску та зустрілась зі здивованим поглядом бойового мага. Схоже Олівія розказала йому про паб. - Час коли жінки сидять дома та постійно вагітніють пройшов, Адріане, - нагадала йому з ноткою образи. 

- Я не це мав на увазі, - він почав вигороджувати себе. 

Розмова розклеювалась, на моє привелике щастя. 

- То більше не розповідайте скільки я маю працювати, - взяла воду зі столів та гордо піднявши голову пішла до компанії в якій стояла Олівія. 

Я погоджувалась сходити в ресторан, але не погоджувалась проводити жахливо час з тим хто рахує, що жінка це придаток до чоловіка. 

- Це так класно, Вільяме, - штурхнула легенько в плече Олівія високого чоловіка в зеленій накидці та намистом на шиї зеленого кольору. Він був старшим за неї, але я помітила флюїди Олівії до нього. Вона намагалась ставати блище до нього, завжди привертала його увагу та говорити лише з ним. І чесно я її розумію. Чоловік дійсно гарний, зелені очі, легка щетина, що додавала мужності та пишне хвилясте волосся темно русявого кольору, що вільно вкладене було на голові. 

Його погляд перемістився до мене та мені на якийсь час здалось, що я зараз потону у його не природно яскраво-зелених очах. 

- Здається ми не знайомі, - трохи він відсторонив Олівію. Саме цього я й не хотіла. Мало того, що тата забрала її, так ще й цього симпатичного чоловіка. Не з того я починаю наставництво. Чоловік протягнув мені руку та представився. - Я Вільям Хас, помічник короля країни Ваглес. 

- Кара, - мій голос звучав наче стогін, тому що дихати я перестала з того моменту, як зелені очі глянули на мене. - Кара Бенет, - доповнила більш впевнено. 

Вільям посміхнувся зиркнувши кудись мені за спину та дякуючи Долі повернувся до розмови. Коли його очі перемістили погляд від мене я навіть видихнула полегшено. Що це було взагалі? 

- Дихай, - прошепотів мені знайомий голос на вухо, а потім легенько поставив гарячу руку на талію, від чого тіло мимоволі здригнулось.

- Майкле, давно не бачились, - Вільям знову перемістив погляд в мою сторону та поглянув на руку бойового мага, яка стискала мою талію. Мені давало це відчуття безпеки та більше очі Вільяма не впливали на мене так. 

Майкл зрозумів, що я розслабилась та відпустив мене, забираючи Вільяма на приватну розмову. 

- Кажуть він демон, - Олівія опинилась поруч зі мною та на мій подив заговорила. - Вільям Хас, - вона уточнила киваючи у сторону двох чоловіків, які вели зосереджену розмову. - Тому кожна жінка намагається опинитись в його обіймах. 

Насправді він лякав мене. Так, чоловік симпатичний, але його не природні очі та ця тяга до нього лякала. 

- Але не думаю, що для нього це серйозно, - махнула вона рукою розвертаючись до мене.

На що вона натякає? 

- Чому ти тоді так намагаєшся привернути його увагу? - запитала та заглянула в її очі, які блищали від шампанського. 

- Щоб мій таточко понервувався, - посміхнулась вона, дивлячись, як цей таточко нагороджуючи нас похмурим поглядом проходить повз та підходить до Вільяма та Майкла. - Він знайшов мені партію на одруження, як він сам думає дуже вигідну, ось я й фліртую на його очах зі всіма, щоб нервувався. 

- Це жахливо, - промовила хмурячись. Її батько навіть доньку за людину не сприймає.