Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Платонові навіть страшно було уявити, що це за штрих буде, тому він мовчки почав слухати далі. 

Писк Грота припинився, і він раптом спитав, повним жаху голосом. 

- Шергуне, це ти вимкнув світло? 

- Ні, - відповів той теж тремтячим голосом. – Я ж ось, біля тебе стою, - і чомусь додав. -  З телескопом. 

- А хто ж тоді? – спитав Грот. – У-у-убивця? Шергуне, треба звідси втікати! Бабцю хтось убив, а на нас все спихне! Ти як хочеш, а я пас! Забираюся звідси! 

- А шеф? – стиха спитав Шергун, і в його голосі теж чулося велике бажання піти геть із цього страшного місця. 

- Шефові скажемо, що все окей, що хлопець робить все, що треба, п’є свої пігулки... 

- А відео? Шеф вимагатиме звіту! – згадав Шергун. 

- Звіт змонтуємо! В нас же є перший раз! А зараз ШІ, знаєш, як все реалістично зробить! Не підкопаєшся! Я тебе прошу, давай підемо звідси?! Я сюди більше ні ногою! Сидітиму вдома, як бабак! 

- Ти знаєш, - тремтячим голосом проговорив Шергун, - мені чомусь здається, що ти, нам відміну від інших ситуацій, у даному випадку маєш рацію! Змиваємося звідси! І якнайшвидше! Пересидимо цю ніч у мене, а потім побачимо! Але я теж не прийду сюди більше! Хай мене пофарбують неоном, з цією дурною роботою! 

В телефоні почувся активний шум, гупання, ляскання, кректання: певно, напарники збирали свої речі. 

Через кілька хвилин гупнули двері, поклацали замки – і зловмисників, як і не було...