Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Аджаала відчепила сережку і витягла її з пупка Олімпії. Дівчина скрикнула і потерла живіт. Відьма покрутила сережку в кінчиках пальців і скривилася.

–Огидно. Ви проколюєте своє тіло, щоб не знімати прикраси?

–Та, досить уже. – розлютилася Олімпія.– Чаклуй і поверни на місце.

–Дивися, що я роблю. Я прочитаю заклинання вголос, ти маєш запам'ятати його.

–Екзоцентр же не змінюється?

–Якщо тобі не доведеться це зробити.

–У якому це випадку?

–Якщо хтось вирве сережку, ти будеш небезпечна. Сила буде нерівномірна, ти повинна будеш зібрати її, наскільки зможеш, щоб створити новий екзоцентр. Або попросити відьму, при кому залишився її власний.

–Хто може вирвати мені пірсинг?

–Ти не розумієш. Відьми мають бути готові до всього.

Вона склала руки, переплітаючи пальці, потім вирівняла їх і почала промовляти слова заклинання. Сережка, що лежала на пні, засвітилася блакитним сяйвом.

–Готово.

Олімпія просунула сережку в отвори й закріпила її.

–Завтра спробуєш створити перше заклинання.

–Можна питання? –запитала Олімпія.

Аджаала перевела очі на неї.

–Яке? – запитала вона.

–Чому ти втекла з Верхнесфери?

–А ти не все підслухала? – реготнула відьма.

–Ну, раз питаю...

Аджаала зітхнула.

–Існує пророцтво, місцеві подумали, що я причетна до нього. Хотіли мене вбити, бабуся наслала на всіх закляття забуття. Усі вони забули хто я і, що взагалі коли–небудь там жила.

–О... –Олімпія опустила очі. –Вибач. Я не уявляю, як складно тобі зараз.

–Справді? – здивувалася Аджаала.

–Ну, ти втратила дім і рідних. Зараз у чужому місці... Вибач за "теплий" прийом.

–Ти не одна злякалася, знайшовши сестру. Я теж не очікувала тебе зустріти.

Вона кивнула.

–У тебе сім'ї, вважай, і не було? – запитала Олімпія.

–Тільки бабуся і...

–І? – вона підчепила сестру ліктем. – У тебе був хлопець?

–Як ти...–поразилася Аджаала.

–Я все по погляду розумію, забий, це на кшталт таланту. – вона широко посміхнулася.– Ну, так? Хто він?

–Не зовсім хлопець. – похитала головою вона.– Ми були друзями з самого дитинства. А коли зрозумів, що спуститися можу тільки я одна, сказав, що кохає мене. І я тільки й змогла, що поцілувати його на прощання.

–І після забув про тебе?

Вона кивнула.

–Це жахливо. Мені дуже шкода.

Аджаала підняла на неї очі. Олімпія здавалася щирою. Це здивувало відьму й обом стало ніяково від дивної близькості в розмові.

–Що ж... я піду спати. Вранці, чекаю тебе в лісі. Не змушуй мене будити тебе.

Олімпія кивнула.

–Добре.

Вона повернулася у свою кімнату і підняла Борріярда, поклавши його на коліна. Розгублено погладивши його, вона задумалася. Аджаала дуже багато втратила на Верхнесфері, напевно від того, вона так зла на все навколо. Олімпії стало її шкода, хоч відьма і багато наговорила неприємних речей сестрі, але вона розуміла, що та багато в чому має рацію. Хоч би як важко ця правда давалася Олімпії. Спала вона погано, її долали рвані сни, де вона біжить кудись у темряві. Вставши о п'ятій ранку, вона зібралася і вийшла в ліс. На вулиці тільки світало, повітря було бадьорим і Олімпія дістала яблуко, яке стягнула в трапезній дорогою. Накусивши його, вона почула шелест позаду.

–Доброго ранку.– сказала вона.

–Живи і процвітай.– відповіла Аджаала, вийшовши з–за дерева.

–Що це за речення дивне? Не вперше чую, та все запитати забуваю.

–На Верхнесфері це щось на кшталт привітання і прощання.

–Чому ви так говорите?

–"Ми", якщо вже на те пішло. Раджу долучатися до звичаїв відьом, якщо ти теж нею є.

Олімпія закотила очі.

–Ми говоримо це, як побажання. Історія відьом не проста, люди спалювали їх, топили, вішали. Досі неприкаяні душі наших сестер блукають Салемом, Андовером і багатьма іншими містами та країнами, де в пошані було полювання на відьом. Наш вид винищували дуже ретельно, відьом у половину менше на цьому світі, ніж магів. Після тих страт, все, що ми можемо бажати одне одному, це жити і бути здоровими.

Аджаала пройшла повз сестру, Олімпія втупилася їй услід, вона відчула смуток. І їй стало соромно за невтішні слова, кинуті на адресу відьом під час першої їхньої зустрічі. Ще приблизно тиждень вони тренувалися, вивчивши п'ять книг. Олімпії вдавалося переміщати предмети з дивовижною легкістю. Аджаала зловила себе на заздрості до того, як легко настільки зарозумілій особі, що досі не знала, як чаклувати, вдається осягнути магію.