Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Ти мені й домашку будеш задавати?

–Буду, якщо ти хочеш навчитися швидше.

Вони перервалися на обід, Олімпія й Аджаала сиділи в трапезній за столом із Пайпер, Пітером і Ельгою.

–Як ваше навчання? – поцікавилася Ельга, відпивши з кубка.

–Ще рано про що–небудь говорити.– відповіла Аджаала.–Але початок покладено.

–А коли Ейдан із дітьми повернеться? – запитав Пітер. – Я обіцяв Маврика навчити кататися на коні.

–Кайл сумує за Айларіаном. – зауважила Пайпер, погладивши пантеру Аджаали, біля якої стояв Кайл, той одразу ж активно закивав.

–Айларіан? – запитала Аджаала. – Твій кастодіан?

–Так, у мене він теж є. Тільки це сніговий барс.

–Тобі пасує.– усміхнулася відьма.

–Спасибі.– відповіла на посмішку Ельга.–Це мій вірний друг із самого дитинства, тільки йому я довіряю безпеку дітей Клану.

–А як же твій чоловічок? – підчепив її ліктем Пітер.

–Ейдан впорається з усіма видимими загрозами, Айларіан захистить від усього іншого. Мої хлопчики разом, як ніколи сильні.

–А де вони зараз? Подорожують?– спитала Аджаала.

–Вони поки що в Чорній Сакурі, Айларіан дуже хотів супроводжувати дітей. Сприймає їх, як своїх кошенят. –Ельга посміхнулась.

–Чорна Сакура?– спитала Аджаала.–Я читала про цю державу, вони жили відлюдькувато зі своєю владою.

–На престол зійшла імператорка Мінджу Ла-Ошу. Я послала їй листа із привітаннями. Колишні імператори мене не надто влаштовували, однак я не влізала в їхню політику, допоки вони не переходили мені дорогу. Королівство не так давно відкрило кордони, дітям цікаво, як усе влаштовано там. Ейдан обіцяв, що вони повернуться до кінця тижня.

–У вас тут і коні водяться? –запитала Аджаала.

–Трохи далі від замку стайня. –сказав Пітер.– Хочеш подивитися?

–Я ніколи не бачила коней.– зізналася відьма.

–Жила на відшибі в глушині, а там навіть коней немає?–пирхнула Олімпія.

–Ми не використовуємо інгредієнти тваринного походження. А щоб не спокушати, і в їжі не шануємо м'ясо. У нас немає худоби, ніякої. Ми харчуємося тільки рослинною їжею.

–У вас же є бійні, шкіра, якою обтягують обкладинки блокнотів і книжок. Так, і твій диво капюшон теж не з льону.– відповіла Олімпія.

–Скотобійня не наша, вона розташована не на Верхнесфері. Наші торговці тільки приносять вичинену шкіру наверх, але сама худоба знаходиться...

–В Ґотліні. –відповіла Ельга. – Вона каже правду.

–Ну, то, що? Познайомити тебе з королівськими конячками? – запитав Пітер.

–Я тільки за.– усміхнулася Аджаала.

–Відмінно, тоді ходімо.– він встав з–за столу, поцілувавши Олімпію в лоб.– Не ревнуй, я просто знайомлюся.

–Ну, то, як же...–пробурмотіла вона.

Пайпер взяла доньку за руку, посміхнувшись. Олімпія злилася. Чому її сім'я ставиться до цієї відьми так, ніби вона член сім'ї? Це несправедливо. Вона встала з–за столу і піднялася в покої, глянувши на книжку, яку дала Аджаала, вона хмикнула і розвернулася до вікна. Борріярд сидів на підлозі, не зводячи очей з господині.

–Не засуджуй мене. – застерегла Олімпія. –Я взагалі не впевнена, що мені потрібно вчитися в цієї відьми.

Кіт потягнувся і пройшов до іншого боку ліжка, зачіпаючи хвостом ковдру. Він вистрибнув на ліжко і принюхався до книги. А потім торкнувся її лапою і скинув на підлогу.

–Що ти робиш? – запитала вона, роздратовано потягнувшись за книгою. Вона опустилася на підлогу, щоб підняти її і втупилася під ліжко. Ближче до стіни виднілася світла смужка.

–Це ще що? – вона потягнулася і дістала з–під ліжка запорошений щоденник із наліпками.

Здається, вона вела його у віці шести–восьми років. Вона почала гортати шарудливі сторінки. Нерівний неакуратний почерк тут минув рядки. Усюди були малюнки, схожі на каракулі, наліпки з героями популярних фільмів. Вона згадала, як мріяла чаклувати, коли була маленькою. Як малювала себе дорослою сильною і красивою, що володіє магією до того величною, що з її долонь до небес підіймались зірки. Вона мріяла створювати зорепади, керувати місяцем. Мріяла про сестру, яка була б їй повною протилежністю, але щоб вони були близькими. Щоб сестра могла навпаки керувати денним світлом, сонцем, як мама. Але її сестра Кортні довгий час не володіла ніякою магією, а потім стала маніпулювати емоціями. Мрії Олімпії не справдилися, зірки не виходять з її долонь, підносячись до небосхилу. Але вона може навчитися чаклувати хоч якось. Тоді вона виконає обіцянку, дану самій собі з дитинства: зможе володіти магією. Олімпія закрила щоденник, глянувши на Борріярда.

–Ти такий хитрий, знаєш?

Кіт ледь помітно кивнув і розвалився на підлозі, підставляючи рожевий живіт. Вона погладила його, і Борріярд перевернувся на бік, впустивши голову в долоню Олімпії.

–Ти готова? – запитала, з'явившись у дверях, Аджаала.