Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Кайле! Погодуй Борріярда.

Хлопчисько кивнув їй, поманивши за собою кота. Олімпія розвернулася, у вітальні було темно.

– Ще б пак, усі сплять у таку рань. Усі, крім відьми, хай їй грець! – бурмотіла дівчина.

Вона стиснула в руках лук, накинувши ремінець сагайдака на плече і вийшла на вулицю, прямуючи до лісу. У будь–яку пору року, цей ліс потопав у снігу на хрусткій крижаній кірці. Тут сімейство воліло тренуватися, влаштовувати пікніки. Навіть у сніжному лісі її тато примудрявся допомогти всій родині та друзям комфортно облаштуватися. Найджел і Джилана будували курені із листя, Пітер робив із крижаних валунів джакузі, Ебіґейл приводила друзів із підводного світу. Ельга створювала ковзанку, Ельгорт влаштовував справжні снігові битви, допомагаючи створювати "боєприпаси". У Геловін вони приходили сюди вночі, Пітер запалював усюди свічки, просто дихнувши на них, Калерія змушувала небо здригатися від громів і блискавок. Вони приносили солодощі, гарбузовий пиріг, який Калерія готувала завжди на це свято. Збиралися всією величезною родиною, відали страшні історії, віддавалися спогадам. Ейдан створював силове поле з цілими сюжетами, які в дитинстві лякали Олімпію, а в старшому віці смішили до кольок. А коли ставало нудно Анабелль і Едріан переносили їх усіх в інше місце. Тут завжди було світло й радісно. Олімпія сумувала за часами, коли їхня сім'я була разом й не було жодної відьми поруч, яка б ставила під загрозу факт про походження дівчини.

–Лук тобі не знадобиться.– повідомила Аджаала, окинувши очима екіпірування дівчини.

Олімпія мовчки поклала лук і сагайдак на засніжений пень.

–І що потрібно робити?

–Основи чаклунства, це насамперед вчення рун. Знаючи кожну, ти маєш складати руки певним чином.–вона дістала з сумки книжку, поклала її на землю і, складаючи пальці один на один, прочитала заклинання. Книга піднялася в повітрі й зупинилася перед Олімпією. Дівчина взяла її й перегорнула.

–Ми не могли це вивчати пізніше й у палаці? Чи ти пропонуєш нам тут замерзнути, поки я вчитиму цю стару книжку?

–Ти не вивчиш усе сама. – хмикнула Аджаала. – Зледачієш і закинеш. Тому, вчити ми будемо разом.

–Багато ти знаєш...–бурмотіла Олімпія, гортаючи книжку. –Що якщо це не всі існуючі руни?

–Відьомське вчення, руни, заклинання, все це писалося Ясноокими. Тільки вони мають здатність створювати заклинання. Цей клан живе не одне століття, а тому їхнє вчення єдине.

–Маги писали заклинання, щоб відьми вчилися, і ви після цього вважаєтеся найосвіченішими істотами магічного світу? – Олімпія розреготалася.

–Ми компенсуємо навчанням те, що маги роблять за бажанням. Тобі доведеться чинити так само, звикай.

–Стій, Дженніфер створювала заклинання для Ельги, до того ж не так і давно. Значить, не все вони вам написали... – покрутивши книжкою, реготнула Олімпія.

–Те заклинання особливе, уже наявне чаклунство не було здатне створити задум ув'язнення в часі. Тому, вона звернулася до наймолодшої Ясноокої. Але того заклинання в цих книгах немає.

–Ну, і скільки ще заклинань, створених після виходу книг, немає у вашому вченні? Ти не замислювалася, що вас навчають не всього?

–Відьмам усе й не потрібно. Наша мета захищати і рятувати смертних. Цього тебе навчать в Інституті. Якщо ти чимось не задоволена, можеш вирушити туди і вчитися довгі роки. Упевнена, двадцятирічна першокурсниця потішить Архіваріусів, а коли семирічний чаклун тебе зробить за першої ж нагоди, ти згориш від сорому.

–Яка ти зла.– фиркнула Олімпія.

–Це в нас сімейне, забула?

Олімпія закотила очі.

–Гаразд. Що робити?

–Повторюй за мною.

Аджаала показувала пальцями символ і називала його. Олімпія повторювала за нею, до обіду вони пройшли половину книги. Символи накладалися один на інший, і дівчина починала губитися в них, не розуміючи, як це все можна втримати в голові. Це здавалося їй просто неможливо.

–Робимо перерву... – підсумувала Аджаала. – До вечора пройдемо залишок книжки. Твоїм завданням на сьогодні буде знайти і вивчити перше заклинання: пошук твого екзоцентру, ти муситимеш відшукати предмет, який стане осередком твоєї сили.

–У магів немає ніякого осередку.– похитала головою вона.

–Ти не маг, ніяк не звикнеш? – роздратовано зітхнула Аджаала.

–І, що це таке? Бузинова паличка? Чи мені ходити з посохом, як Гендальф?

–Це те, без чого твоя магія буде хаотичною і недієвою, а часом небезпечною і для тебе самої. Екзоцентр зосередить твою енергію в одному місці й дасть змогу використовувати магію так, як тобі буде потрібно. Це може бути будь–який зачарований предмет, з яким тобі не можна буде розлучитися. Може бути і посох, але я рекомендую, щось маленьке. Брошка, каблучка, намисто...

–А що в тебе?

–Капюшон.

–Серйозно? Нічого розумнішого не придумала? Влітку теж у шкіряному капюшоні ходиш? – Олімпія розреготалася. – Шия не пріє?

–Це не твоя справа. Цей капюшон захистив мене не один десяток разів, цю матерію не проб'є жодна стріла, і в будь–який зручний для мене момент цей капюшон може стати плащем. Подумай, що будеш носити щодня, не знімаючи, і відшукай заклинання.