Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

— Я почув цю щиру дівчину, а тепер мені хотілося б вислухати й тих, кого вона вважає своїми друзями, — усміхається ведучий, повертаючись до глядачів спиною, ніби розмова йде лише між нами чотирма.

— Що? Чому їхній виступ триває довше, ніж у всіх? Кому яка справа, що вони там думають? — кричить хлопець з зали, за що отримує потиличник від Хінати.

Х’юга заступається за своїх друзів, не замислюючись ані на мить! Вона виглядає настільки впевненою, що я й не помічаю, як починаю захоплюватися нею. Вона вродлива та в міру строга, її харизма приваблює, але вона легко ладна відзначити дистанцію, якщо на те існує потреба. Я більше не дивитимуся на неї упереджено! Мене вражає її відданість тим, кого вона вважає друзями. Це вперше, коли я відчуваю, що хотіла б познайомитися з нею ближче.

— Я гадаю, що тільки я маю право вирішувати, хто й скільки виступатиме, — обурюється Джирая-сама, після чого додає: — Сподіваюся, рука цієї чарівної дівчини достатньо важка, аби вправити твій мозок як слід. А тепер продовжимо. Ось ти, блакитноокий, що думаєш про своїх напарників?

Наруто усміхається, дивлячись на ведучого настільки пронизливо, що навіть у мене перехоплює подих. Цей хлопчина одним лише поглядом здатний зазирнути людині в саму душу. Джирая-сама розпливається у радісній усмішці ще до того, як Наруто відкриває рота.

— Вперше почувши про іспит, зізнаюся, мені було начхати! Я взяв участь лише з інтересу: а що як це виявиться чимось веселим? З Саске ми товаришуємо з пелюшок, тому я робив, що він каже, сліпо довіряючи його рішенням. Хоча… скоріше мені було просто нудно! Чесно зізнатися, я гадав, що ми будемо в команді з Хінатою, адже ми всі завжди були разом, скільки я себе пам’ятаю! Навіть не так… було б логічніше обрати її, а не старосту, яка на момент забігу прийшла в розбитих окулярах та незручній шкільній формі. Я був не проти неї, але й не можу сказати, що ідея Саске здалася мені доречною.

— Це ж ти був тим, хто покарав хлопця, який штовхнув вашу напарницю, чи я не помиляюся? — продовжує запитувати ведучий, надто захоплюючись розповіддю Наруто.

— Так, — зводить брови Узумакі, — це вийшло якось само собою. Адже, якщо хтось кривдить члена моєї команди, він кривдить всю команду! До того ж вона була такою беззахисною, що я б захистив її, навіть якби вона опинилася в команді суперника! Як взагалі комусь спало на думку штовхати дівчат?!

— І що ж… — Джирая-сама наближається до Узумакі, зупиняючись біля його трибуни, — що ти думаєш зараз?

— Після того, як Какаші-сенсей дав нам повчальний урок, все круто змінилося, — знизує плечима Наруто, — ми троє змогли відкритися одне одному. Ми дізналися, як це насправді, коли ти маєш підтримку! Не скажу, що один день допоміг нам змінитись повністю – це нереально! Однак ми стали на шлях, з якого не так просто зійти. Ми стали на шлях справжньої дружби, а не тієї, яку демонструють нам суперники, аби пустити пилюку в очі! Моє життя… воно набуло яскравих фарб за лічені години пліч-о-пліч з моїми товаришами з команди! Ніколи раніше я не був такий радий починати новий день! Мені весело просто від того, що зараз зі мною відбувається! Не грант мене вабить, а лише та можливість, що ми втрьох будемо разом! І далі… ми зможемо продовжити свій шлях, бо не буде перешкод, які зможуть нас розлучити!

— Я почув твого напарника, і мене дуже зацікавило: що спонукало тебе обрати старосту у свою команду? — тепер ведучий звертається до Учіхи, мабуть, задовольнившись відповіддю Наруто.

В моїх грудях все закипає від емоцій, які вирують з такою силою, що здається, я ось-ось зомлію! Слова Узумакі приємно вразили мене. Та є щось ще, від чого моє серце так шалено стукає у грудях! Не буде перешкод… які зможуть розлучити нас? Невже, він каже це щиро?

— Я зрозумів, що ми повинні формувати команди самостійно, коли вчитель Куренай сказала: «Не забивайте голову думками». Отже, було б набагато логічніше взяти Хінату, з якою ми товаришуємо з дитинства. Проте… саме цей факт й став вирішальним, — спокійно відповідає Саске, перевівши погляд на Х’югу, яка схрещує руки на грудях через невдоволення. — Вибач. В той момент я вважав тебе слабким союзником й прийняв рішення на користь тієї, яка за підсумком виявилася ще слабшою.

Остання фраза Саске пройшлася ножем по серцю, я навіть мимоволі стискаю руки в кулаки. Мені неприємно усвідомлювати, що я помилково стою на цій сцені, і що вони обидва згадали про Хінату, як про кращий варіант.

— Однак… — продовжує він, раптово дивлячись у мій бік, — в цьому змаганні зовсім не має значення, хто слабкий, а хто сильний! Тут має значення лише те, якою людиною ти є насправді. І, зізнатися, я довго думав, що ми програли ще на самому початку. Я вважав, що припустився жахливої ​​помилки, обравши старосту в нашу команду! Та я помилився… Сакура – та людина, яка змогла достукатися до мене. Я повірив її щирості… і тепер вважаю, що я ухвалив найкраще рішення не лише для команди, а й для себе! Як і Наруто я відчуваю, що мої погляди змінюються, що світ довкола починає змінюватися. Цього б не сталося, якби на цій сцені стояла Хіната Х’юга!

Погляд Хінати стає таким моторошним, що навіть я ніяковію. Таке враження, що над нею ширяє дуже темна, страшна аура, яка іскриться від її гніву. Від страху ті, хто стоять поруч, відходять на декілька кроків, але Іно та Шикамару залишаються на своїх місцях. Білявка закочує очі й важко зітхає, а хлопець схрещує руки на грудях та уважно слідкує за тим, що відбувається на сцені. Яманака щось шепоче Хінаті, напевно, щоб заспокоїти, але та не зміняється в обличчі ані на мить, пропалюючи в мені дірки своїми диявольськими очима.

— І що це за урок вам дав куратор? — сміється Джирая-сама. Ведучий спокійно повертається на звичне місце, звідки знову обдарує нашу трійцю задерикуватим поглядом. — Хоча гадаю… безглуздо видавати методику Какаші іншим командам. Для мене ви відкрилися достатньо, дякую вам, сьома команда! Займіть свої місця у залі серед глядачів!