read-books.club » Любовні романи » (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд 📚 - Українською

Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

140
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "(не) згоріти вщент" автора Мелорі Бронд. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 39 40 41 ... 86
Перейти на сторінку:
Глава 18

Алекс

Провівши Мелані поглядом я завів машину  і поїхав до себе на квартиру. Майже два тижні пішло на пошуки квартири. Переглянув кілька варіантів, поки не знайшов те, що хотів. Потім ще кілька днів пішло на облаштування житла.

Залишилося тільки речі зібрати від батька і перевезти. Чим і планував завтра зайнятися.

Зранку приїхав по свої речі. Зайшов до кімнати і почав пакувати все в коробки.

 — Алексе, тобі допомогти?

 — Марія Романівна, не потрібно, я сам, а ви посидьте біля мене.

 — Я тут подумала, якщо ти ідеш з цього дому, то і я не затримаюся. За роки наскладала чималеньку суму. Куплю собі невеличкий будинок, біля моря і буду насолоджуватися старістю. Можливо, колись ти приїдеш до мене з дружиною і дітьми. Сподіваюся у тебе все вийде з Меланією.

 — І я маю надію, що в нас усе буде добре.

 — Алексе, батько знає, що ти з’їжджаєш?

 — Ще ні, але йому до мене діла немає, в нього є справи важливіші, молода коханка.

Зібравши все необхідне, я почав виносити речі до машини.

 — Алексе, ти що нас покидаєш, невже моя взяла і ти так легко здався. А я тільки почала входити в азарт.

 — Називай це, як хочеш, мені плювати на тебе і на те, що ти думаєш.

 — Фу, які ми грубі. Невже тебе, в дитинстві, не навчили вихованості.

 — Те саме і про тебе можу сказати. Твоя мамка не казала, що дешева підстилка, це клеймо на все життя.

 — Ну і вали покидьку, щоб духу твого тут не було.

 — Судячи з того що я бачу, то саме ти, "покидьок", яка ніколи і нікому не була потрібна. Якби тебе мама любила, хоч трохи в дитинстві, то стільки яду в тобі не було б.

 — Та що ти можеш знати про мене? Ти народився в сім' ї з достатком, а я всього добилася сама, - шипіла вона крізь зуби.

 — Бачу знайшла те, що шукала. Щасти тобі з моїм "татусем". З вас вийде "ідеальна пара ".

Вона невдоволено підтиснула губи, розвернулася, і нічого не сказавши пішла до себе. Я до грузив речі, зайшов щоб попрощатися з нянею.

 — Бережи себе, синку, - вона змахнула сльози, які виступили. - Не забувай про мене.

 — Марія Романівна, я про вас ніколи не забуду. Скоро побачимось, я про обіцянку свою не забув. Готуйтеся до подорожі, а потім, як повернетеся купите дім.

 — Ні Алексе, дім в першу чергу, а потім побачимо, час покаже.

 — Як скажете! - я обняв її і поцілував в щічку. - Бувайте, дякую вам за все.

Я вийшов, в останнє поглянув на дім, який колись був для мене рідним.

 — Алексе, що це все означає? Чому я дізнаюся від Кетрін, що ти з’їжджаєш?- сердито свердлячи мене поглядом, батько підійшов до машини.

 — А ти не радий? По моєму ти терпіти мене не міг. Більше я не дозволю обходитися зі мною як з річчю. Я зробив те, що матусі не вдалося зробити за всі роки життя з тобою. Її тримав я, поруч з тобою, а мене ніхто і ніщо більше не тримає. Твоє опікунство добігло кінця, тепер я вільний. Ноги моєї більше в твоєму домі не буде. Насолоджуйся життям і своєю коханкою, ви одне одного варті, заважати більше не буду.

 — Алексе...

Я не став слухати його чергову промову, завів машину і виїхав, залишаючи все позаду. Попереду мене чекає нове життя, яке я планував побудувати з Меланією відразу після закінчення університету.

Зранку проснувшись відразу набрав Мел.

 — Доброго ранку, кохана! Як спалося? Як сестра?

 — Привіт, Алексе. Без тебе, погано. Сестра сьогодні вже краще себе почуває.

 — Тоді я заїду за тобою через дві годинки. Не забувай, на сьогодні ти вся моя.

Я швидко піднявся і взявся за приготування сюрпризу.

За дві години я, як обіцяв, чекав Мелані біля під’їзду. Вийшов з машини, сперся на капот в очікувані її. За кілька хвилин вийшла моя кохана. Від краси мені перехватило дихання. Я поїдав її очима, поки вона граційно наближалася до мене. Відчинив двері, допоміг їй сісти.

 — Мел, що ти робиш зі мною?

Моє збуджене єство болісно вперлося в боксери. А її аромат зводив мене з розуму.

 — А що не так? Ти не повідомив куди ми їдемо.

 — Тому ти наділа коротке плаття з глибоким декольте.

 — Для тебе старалася коханий, - видихнула мені в губи. - Невже тобі не сподобалося?

Вмить заволоділа моїми губами, ніжно покусуючи їх.

 — Мел, ти граєш з вогнем - видихнувши, простогнав я. - Ще мить, і я візьму тебе прямо в машині.

 — Здається, ти щось там говорив про сюрприз.

 — Трохи терпіння і скоро ти сама все побачиш.

Я нахилився і пристебнув Мел.

За хвилин тридцять, ми були на місці. Піднявшись ліфтом на десятий поверх, відкрив двері, взяв Мел на руки і заніс до квартири.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 39 40 41 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"