Читати книгу - "Нафта"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
(грецький текст)
Нотатка 36м
АРГОНАВТИ. КНИГА IV
(ПРОДОВЖЕННЯ)
Прибуття до Асмари{29} — Зустріч з ефіопською владою — Тема: проект розробки нафтового шельфу уздовж узбережжя Хасану (?) — Зустріч з військовими на околицях Агордата (з того ж таки приводу) — Довга подорож з Агордата до Карена — Привід: полювання на бородавника — Приїзд до Агордата на заході сонця — Комендантська година: зовсім біла бідна місцина завалена пилюкою на дві п’яді — У великих порожніх кімнатах стоять маленькі ліжечка, ніби розкладачки, із запонами з розідраного цвітастого полотна — Віщий сон Карло — Всередині коптської церкви, де співають молоді священики — Вони стали в овал у глибині церкви, неоковирно обліпленої фресками — Святая святих розташована посередині, та ще одна фреска, розписана яскравими наївними малюнками про Архангелів — Священики співають лише церковні пісні — Це хлопчики із волоссям між хвилястим та кучерявим, дуже тоненьким, яке вибивається ззаду на потилиці та на чолі спереду — Вони мають тоненькі носи, пухкі губи, темні, сповнені болю очі, ніби у травоїдних звірів — Настільки ж свіжий вигляд мають старі — їхнє волосся, між хвилястим та кучерявим, геть сиве. — Вони гуртом надзвичайно радісно співають псалми, навіть трохи чуттєво подаючись усім тілом уперед, ніби зачаровані музикою — Одначе у їхніх усмішках є щось шельмівське та знайоме — Дехто під час співу грає у такт музиці на систрі[110], інші б’ють у маленькі барабани — Старі стоять, обіпершись об ґирлиґи з Т-подібними маківками на потертому держаку із коштовного металу — Один із стариганів має сяйливу усмішку — Сплячий наближається до нього, аж поки погляд сивого старця не зосереджується на ньому — Погляд цей проникливий і викривальний — Він «знає все» про Орфея й про те, як він пов’язаний із Третім Світом — «Знає все» й про обдурену дикунку, кості якої біліють поруч з акулами (якщо вона не стала жебрачкою чи шльондрою біля входу до якоїсь маленької мечеті).
(грецький текст)
Нотатка 36n
АРГОНАВТИ. КНИГА IV
(ПРОДОВЖЕННЯ)
«Коли пишеш, не сподіваючись відкрито видати якусь таємницю, видаєш ту, про яку навіть гадки не мав, що знаєш» — «Померти раніше, ніж ці люди зречуться» — «Але й радо розказати всім іншим, що знаєш про цих людей» — Останній блокнотик Орфея — Від’їзд у Тель-Авів — Сходили в Каїрі та в Нікосії — У Тель-Авіві на заході сонця — Поспішна прогулянка східним містом дев’ятнадцятого століття — На пляжі, неподалік готелю, пожвавлюючись від навколишніх вогнів, ночують убогі хлопчаки — Попереду великий, осяяний, порожній бар — Ранок «показує», що у місті повно солдатів — Щось дивовижне, таємниче та болісне — Переїзд до Єрусалима — Досі в атмосфері відкриттів, через яку, однак, дещо вагоме для цього народу лишається незбагненним та невизначеним — Ніч — Яскравий вхід у кінотеатр — Гурт хлопців та дівчат бездіяльно, нерішуче-ліниво тупцюється перед кінотеатром — Вседозволеність та нерішучість — Один хлопчина нервово балансує на бордюрі — Він найгарніше створіння на землі — Ймовірно, іспанець — Здригнувшись великим та дужим тілом, яке, втім, здається ще підлітковим, раптом вередливо зістрибує з бордюру — Тікає — Добігає до безлюдної вулички за кінотеатром — Там стоїть убогенький громадський туалет з білої майоліки — Засмаглий хлопчина йде попісяти — Але робить він це, стоячи далеко від облупленого унітаза — Блискуча довга цівка малює в тіні зухвалу й разом з тим цнотливу дугу — Стискаючи руками члена, засмаглий хлопчина підтримує його, розставивши свої довгі та міцні ноги, як у підлітка — Він не боїться, що його помітять — Йому навіть на гадку не спадає соромитись чи виставляти себе напоказ — Він грається у дитячу гру — Та рівночасно з тим у його пісянні є владність — Дивно, що сором’язливий єврейський хлопчик отак пісяє — Певна річ, ні один араб так цього не робить: він трохи огидно ховається й навіть скручується калачиком — У його пісянні немає навіть невинного (яке лише з точки зору суспільства є розпусним) прагнення до ствердження, як у хлопчика-єврея.
(грецький текст)
Нотатка 37
ДЕЩО НАПИСАНЕ
Гадаю, наприкінці своєї «Подорожі Аргонавтів» я маю дещо пояснити своїм читачам, повернувшись до того, про що я писав у Нотатці 22і про стилістичну «дивакуватість» роману, що за наміром має бути звичайним, у якому немає надмірності. Тоді йшлося про вставки «друкованого» тексту, а наразі — про уривки, де вставлено текст грецькою чи новогрецькою (точніше, новогрецькою літературною мовою, якою писав Кавафіс). Так ось, ці друковані сторінки є крайнім виявом, але разом з тим у нього закладено символізм, що стосується усього твору, — рішення, яке я прийняв: я не розповідь хочу записати, а створити форму (як виявиться згодом), форму, яка складається лише з «чогось писемного». Звісно, я не заперечую, що краще було б вигадати, може, навіть нову ідеографічну чи ієрогліфічну абетку й записувати за її допомогою увесь твір. До речі, ххх Мішо{30} (?) нещодавно вчинив саме так, слово за словом виписуючи всю книгу, безкінечно та старанно вигадуючи знаки, яких немає в абетці. Та моя культурна освіта і вдача не дозволяють мені створювати власну «форму» такими справді крайніми й разом з тим надто нудними методами. Саме через це я, створюючи свій самодостатній та непотрібний витвір, вирішив послуговуватися матеріалами, які на перший погляд видаються значущими.
Нотатка 40
МИСТЕЦТВО, ЯКЕ ВТІШАЄ ЛЮДСЬКЕ СЕРЦЕ
«Незбагненність та урочистість зовсім не годяться під час вивчення (хай навіть найретельнішого) мистецтва, яке первісно створили, щоб втішати людське серце:
Gravity is a mysterious carnage
of the body to conceal the defects of the mind.
Суворість — це виверт, вигаданий для тіла,
щоб приховувати вади розуму.
Лоуренс Стерн» (1)[111].
У швидкому й стислому
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нафта», після закриття браузера.
