Читати книгу - "Її правила або чому має бути саме так, Летюча Інна"

Вона повертається у свою кімнату, вибирає кілька фото та висилає йому.

Nazar:

«Вдале фото».

Він надсилає назад фотографію на сходах на фоні вікна. Єва тримається за хромовані поручні в короткій сукні-жакет рожевого кольору, сірих ботфортах. Її волосся, як завжди розпущене. Їй теж подобається ця світлина і дуже приємно, що її думка збігається з думкою експерта. Вона відразу робить його головним фотом у Facebook та йде працювати.

«Ти така красива. Справді-справді» – включивши комп’ютер, Єва знову пригадує слова дівчини з кучерявим волоссям, яку вперше бачила вчора ввечері, коли підіймалася сходами в клуб, де проходив виступ дівчат та яку, напевно, вже ніколи не побачить. Згадує натягнуту усмішку та тон, яким та вимовила ці слава – немов перед нею п’ятирічна дівчинка, якій нафарбували губи маминою помадою та невідомо чому привели саме сюди.

Такі моменти теж траплялися у її житті. Єва намагається на них не реагувати, проте, мабуть, ніколи не зможе звикнути.

За вікном барабанить дощ, ніби нагадування про прихід осені. Перша частина вересня була надзвичайно теплою.

«Ти така красива. Справді-справді» – ніби мало б бути інакше. Ніби Єва не готувалася до цього вечора, ретельно продумуючи свій образ. Ніби вона не візуал, який приділяє особливу роль своїй зовнішності та зовнішності всього, що її оточує.

* * *

Усі наступні дні також дощові із значним зниженням температури, що змушує діставати теплі речі з верхніх поличок, а ночами кутатися в ковдру. Вечір п’ятниці не є винятком. Час від часу навіть лунає грім, а десь далеко помітні удари блискавки. Саме цього вечора Злата пакує валізу. Разом із рештою дівчат вона вирушає до Львова, де вже завтра ввечері пройде їх виступ.

– Може, ви все ж будете в квартирі Єви? Зрештою, там Світлана Андріївна, – пропонує вона своїй десятирічній дочці, на мить піднявши на неї очі.

– Ну то що, що там Світлана Андріївна? Я хочу, щоб Єва була тут. Ми будемо їсти піцу і дивитися фільм, – наполегливо говорить Аліса, обнявши Єву за шию.

– Ми впораємося, – запевняє та. – До того ж мама поруч. За потреби ми завжди можемо її покликати.

– Упораєтесь з піцою? У мене тут навіть сумніви не виникають, – сміється Злата.

З піцою вони впоралися занадто швидко.

– Мені здається, що ми більше її чекали, ніж їли, – сміється Єва, поїдаючи останній кусок.

Вони обидві лежать на розкладеному дивані у вітанні. У цій квартирі знову темрява. Світло лише від ноутбука, де йде душевна мелодрама.

– Я не завадив? – питає приємний чоловічий голос, який несподівано увірвався в цю атмосферу відео дзвінком і якому Єва дозволила це зробити, натиснувши зелену слухавку,

– Ну як сказати? – Вона кокетливо посміхається.

– Як сказати? – невпевнено повторює Назар. – Я так і думав. Як проходить ваша дівоча вечірка?

– Усе добре. Піцу вже з’їли.

– Піцу вже з’їли, – дублює Аліса, коли вони удвох помічають його розгубленість.

Назар посміхається.

– Ти все розумієш, що Єва каже. Так? – питає Назар, звертаючись до неї.

Дівчинка позитивно киває.

– Насправді, я б не турбував, якби не одне важливе питання, – тим часом зізнається Назар. – Що можна подарувати дівчині? У Лесі через три дні день народження. Я щойно про це згадав. І не знаю, що з цим робити.

– Я вже думала, що в тебе нарешті з’явилася дівчина.

– Переклади, – відразу просить Назар.

– Вона думала, що у вас з’явилася дівчина.

Він сміється, перевівши погляд на Єву.

– Повір, ти б дізналася про це першою.

Вона посміхається йому у відповідь. Загалом атмосфера досить легка та невимушена. Принаймні, Єві так здається. Їй навіть цікаво, як би ця розмова виглядала, якби поруч не було Аліси.

– Може сертифікат в спа? Твоя сестра таке любить? Можу подивитися, що таке є у вашому місті, – також перекладає Аліса.

– Буду безмежно тобі вдячний. – Він відразу погоджується. – Я щось зовсім розбитий.

Єва миє посуд та вбиває в пошук «спа Чернігів» у своєму телефоні. Відразу пропоную декілька сертифікатів на суму від тисячі гривень. Дещо нижче посиланні «Спа салони Черкас. Ціни та відгуки» – переходить туди.

Nazar:

«Ти колись думала про те, що ми могли б бути разом?».

Eva:

«А ти?».

На годиннику о пів на дванадцяту ночі. Аліса вже спить. Єва виходить у вітальню, щоб їй не заважати.

Nazar:

«Щойно про це подумав».

Eva:

«І які думки? Поділишся ними?».

Nazar:

«Думки різні. Дуже багато питань і все не так просто».