Читати книгу - "Згадаємо про нас, Дар'я Новицька"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
А ще вона дуже любила свою роботу. І бачила в ній можливість продовжувати активне життя. Чому? Тому що тільки на роботі відчувала себе потрібною…
***
Подолавши короткий шлях до клініки, поспіхом купила склянку кави й забігла у фоє, де побачила колег, які, скупчившись біля входу, щось надто завзято та гучно обговорювали. Зі сторони це здавалося навіть більше суперечкою, ніж звичною вранішньою метушнею.
— Це якесь свавілля! Мабуть, треба шукати іншу роботу! — вигукнув хтось із натовпу.
— Не гарячкуй! Можливо, завідувач щось вигадає!
— Що сталося? — Мел підійшла ззаду, вслуховуючись у подробиці.
До неї обернувся Ліам. Його обличчя було напружене, але, як тільки він побачив перед собою Меліссу, одразу почав усміхатися.
— Частину відділень хочуть продати іншій корпорації. Вгадайте, як? Разом із працівниками! — засміявся чоловік, ніби ця новина смішила, а не викликала хвилювання.
— Які саме відділення? — занервувавши, Мел стиснула пальці, від чого кришка на паперовій склянці злетіла у повітря, проливши частину теплої кави на білу блузу. — Дідько! Який вечір, такий і ранок…
— Ну, якщо за ранок я ще розумію… — всміхнувся Ліам: — То, що не так з вечором? Невдало минуло святкування?
— Не ваша справа, докторе Грін! — роздратовано процідила, викидаючи напій та намагаючись відтерти одяг серветкою. — Краще розкажіть мені про продаж? Звідки такі новини?
— Згори, — скривився, підвівши погляд до стелі. — Плітки рознеслися ще під час нічного чергування. Утім, розуміння, що це призведе до нових умов та контрактів, обурило, як бачите, більшу частину персоналу. Годі терти ту блузу! Ходімо, переодягнетеся, а я вам усе розповім детальніше.
І, неочікувано підхопивши Мел під лікоть, Ліам повів її у бік роздягальні, заспокоюючи.
— Ви лише заздалегідь не хвилюйтеся! З вашим досвідом роботи та талантом, не побоюся цього слова, нічого боятися. Впевнений, навіть якщо доведеться підписувати нові контракти — це буде на вашу користь. А як ні, то ви з легкістю знайдете іншу клініку.
— До біса іншу клініку! — майже викрикнула вона, зачиняючи двері, які для неї щойно відчинив Ліам. — І взагалі, відчепіться від мене! Чому ви як реп'ях? Здається, учора я чітко дала зрозуміти, що ваша увага мене не цікавить?
— Яка увага, Мел? — схилив голову до плеча, наївно кліпаючи очима. — Я ціную вас, як людину та спеціаліста, саме тому вирішив підбадьорити.
— Ідіть під три чорти, докторе Грін! — зайшовши в роздягальню, гучно стукнула дверима перед обличчям чоловіка.
Він зовсім не здивувався, адже не раз бачив доктора Фостер в роботі: запальна, енергійна, відверта Мелісса могла безсоромно висловлюватися навіть у бік керівництва. Це й підкупало колег, роблячи її улюбленицею за щирість намірів та слів.
Переодягнувшись у робочу блакитну форму, поспішила до операційної, де на неї вже чекали.
— Ви встигли ознайомитися з карткою пацієнта? — з ноткою роздратованості в голосі, запитав хірург.
— А ви встигли подивитися в мережі відео, як робиться операція з видалення жовчного міхура?
— Не смішно, докторе Фостер!
— Не смішно те, що ви поставили подібне питання в присутності пацієнтки, — Мел схилилася до жінки на операційному столі: — Не звертайте уваги, місис Блум! У вашого хірурга поганий язик, але дуже гарні руки, якими він усе зробить якнайкраще!
І, гнівно зиркнувши на чоловіка, очі якого виднілися над маскою, Мелісса розпочала приготування до анестезії.
Ніщо та ніхто не вплинуть на якість її роботи!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Згадаємо про нас, Дар'я Новицька», після закриття браузера.