read-books.club » Жіночий роман » Згадаємо про нас, Дар'я Новицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Згадаємо про нас, Дар'я Новицька"

28
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Згадаємо про нас" автора Дар'я Новицька. Жанр книги: Жіночий роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Згадаємо про нас, Дар'я Новицька» була написана автором - Дар'я Новицька, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Жіночий роман".
Поділитися книгою "Згадаємо про нас, Дар'я Новицька" в соціальних мережах: 
Десять років шлюбу. Десять років від щастя до відчаю. Одна подія, що змінить життя. Один шанс, щоб згадати про нас…

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 31
Перейти на сторінку:
Глава 1. «Святковий» вечір

Робочий день, нарешті, завершився. Складаючи речі до шафки, Мелісса потопала у думках про сьогоднішній вечір. Навіть не помітила, як двері скрипнули й хтось зайшов до роздягальні. Здригнулася від несподіваного голосу за спиною:

— Докторе Фостер? — звернувся чоловік.

Озираючись, зустрілась поглядом із Ліамом Гріном — терапевтом, якого хотіла бачити зараз якнайменше.

— Докторе Грін, — втомлено кивнула, зачиняючи металічні дверцята, водночас знімаючи шпильку з волосся.

— З днем народження! — всміхаючись, підійшов ближче, простягаючи оксамитову коробочку.

Відкривши її, розсердилася:

— Браслет із білого золота? Чи не занадто коштовний подарунок, як для колеги? — не приховувала роздратування.

— Я так не вважаю. Ви чудова жінка, чому б не потішити гарним подарунком? Він вам пасуватиме. Лише подивіться, — хотів узяти за зап'ястя, але Мелісса висмикнула руку.

— Ліаме, залиште залицяння для когось іншого. Мені вони точно не потрібні, — повернула йому коробочку, але чоловік відмовився забирати. — Гаразд. Тоді я просто покладу це тут, добре? Забирайте або ні, байдуже.

Поклавши подарунок на лавку, спішно пішла до виходу, не соромлячись подібної поведінки. Після складної зміни її чекав ще й складний вечір, тому зараз вона бажала лише одного — залишитися на самоті на ті короткі десять хвилин дороги додому.

Працюючи анестезіологом-реаніматологом увесь час присвячувала роботі в клініці. Нічні чергування, екстрені виклики, багато складних пацієнтів — усе це віднімало і сили, і бажання всміхатися. А ще стосунки з чоловіком… Або точніше — цілковита їх відсутність.

Томас Фостер — пожежний, який у свої сорок років уже понад половину життя віддав на захист населення. Вона з ним бачиться годину ввечері та пів години вранці за сніданком. І ці зустрічі не сповнені ніжних слів, обіймів чи теплих бесід. Кожен займається власними справами, ігноруючи можливість хоча б швидкоплинного спілкування.

Сьогодні її тридцять п'ятий день народження. Сумна цифра та сумні здогадки, що на неї чекатиме вдома. Вірогідно, що нічого. Том, напевно, ще не повернувся з роботи, тому вона буде вимушена з'їсти «святковий шматок» замовленої піци та лягти спати.

***

Нічна Філадельфія завжди зачаровувала погляд, але зараз Мел втомлено дивилася крізь вікно таксі, помічаючи лише різноколірні неонові вогні, які миготіли яскравими фарбами, а згодом згасали так само швидко, як її настрій. Адже машина вже під'їжджала до передмістя, де був розташований їхній будинок. А додому зовсім не хотілося…

Десь у глибині душі вона таємно мріяла, що варто відчинити двері, як із темряви раптом вигукнуть друзі та родичі, а чоловік, усміхнений та щасливий, зустрічатиме її з лагідними обіймами. Навіть примруживши очі від такої думки, повільно прокрутила ключ. Але дива не сталося. Гнітюча тиша остаточно розізлила, змусивши жбурнути речі на диван у гостьовій.

Зайшовши до кухні, дістала з холодильника бляшанку пива, відкоркувала.

— З днем народження мене, — зробила крижаний ковток. — Бажаю собі змін у житті…

І, ще раз ковтнувши напою, почала йти до сходів на другий поверх, як почула шерехи біля дверей. Зупинилась. Насуплено подивилася на вхід. Томас зайшов у дім, увімкнув світло й одразу побачив Мел.

— Привіт, — похмуро промовив, проводячи долонею по ледь посивілому волоссю зі слідами сажі.

Він був досі у формі. На підлогу поставив сумку, в якій носив змінний одяг. Мел розуміла, що приїхав з виклику, не повертаючись до станції.

— Чому мовчиш? — запитав, проходячи коридором до неї.

— А що маю тобі сказати?

— Хоча б привітатися у відповідь, — зняв куртку, не зводячи очей з дружини.

— Привіт.

— Щось сталося?

— А мало було статися?

— Меліссо, що таке? Чому роздратована? Втомилася? — нахилився, щоб поцілувати її, але вона відвернула обличчя.

— Звісно, — буркнула, піднявшись на дві сходинки вище.

— І я теж, мила. Ходімо, чимось повечеряємо на честь твого свята, — легенько всміхнувся, крокуючи до кухні.

— «Чимось повечеряємо...» — передражнила Мел.

— Гаразд, не хочеш «чимось», то зачекай трохи. Я швидко прийму душ, і поїдемо до ресторану.

— Ти час бачив? Який ресторан?

— Тобі не вгодиш! — почав сердитися.

— А ти і не намагався! — крикнула, спускаючись до нього. — Що ти хоч раз зробив заради мене? Ти хоча б подарунок придбав? Дату згадав? Привітав, урешті-решт?

— Я зрозумів. Ти без настрою. Добре, я пішов спати.

— Звичайно! І так завжди. Дійсно, навіщо зі мною розмовляти, приділяти увагу коханій жінці? Або вже не коханій, Томасе?

— Мел, зупинись, поки ми не почали сваритися.

Присівши на сходинці, помітив скривлене обличчя дружини через те, що забруднить робочим одягом світлий килим, яким встелені сходи. Спершись ліктями в коліна, притиснув кулаки до підборіддя, мовчки дивлячись на жінку, яка знову почала скандал на порожньому місці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Згадаємо про нас, Дар'я Новицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Згадаємо про нас, Дар'я Новицька"