Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

* * *

- Дуже б тобі не радила, - до Валерії, одразу ж після того, як професор пішов, підійшла кумедна однокурсниця. - Що б він тобі не запропонував, краще відмовляйся одразу. Не наживай собі проблем із першого дня навчання.

Валерія уважно окинула поглядом «доброзичницю». Червона картата сорочка з закатаними рукавами, низький зріст і насичено червоне волосся. Такі зазвичай не користуються особливою увагою у чоловіків , хоча та була досить миловидна і навіть приваблива. З чого б така турбота раптом? Чи вона ревнує? Лєра встигла помітити, як на професора поглядала щонайменше половина жіночої аудиторії, і інтерес їх явно не був викликаний потягом до науки. Тим більше, їй було приємно, що Шимов підійшов до неї, пропонуючи допомогти освоїтися в університеті та підігнати програму з його предмету!

    У найпрестижнішому універі столиці, їй, після юридичного з глибинки, явно доведеться надолужувати дуже багато! А Шимов, - то взагалі був унікумом, про який знав кожен! Професор, видатний практик, вважав, що теорію можна вивчити без його безцінних лекцій, за підручником і дає виключно практичні знання студентам, яких не знайти більше ніде! Його допомога справді була на вагу золота, і, треба сказати, Лєрі просто пощастило! Адже вона вже було підготувалася до того, що його предмет завалить відразу ж… Ну, якщо тільки хтось із нових однокурсників не погодиться допомогти їй із конспектами за попередні курси… Бо в плані іспитів Шимов був справді крутий. І навіть його студентам не з першого разу вдавалося йому здати бодай на задовільний бал.

   Але й стосунки з однокурсниками треба було налагоджувати. Тож фиркнути у відповідь на виявлену ініціативу не можна було ніяк. І посилати подалі було явно не варіантом.

- Валерія Рутковська, - представилася Лєра, простягаючи руку.

- Поліна Крон, - назвалася у відповідь дівчина, міцно, майже по-чоловічому, потиснувши їй руку.

- Поліна, - намагаючись усміхатися якомога дружелюбніше, почала Лера. – Мені зараз доречна будь-яка допомога, особливо з його предметом. Ти ж розумієш різницю між найкращим університетом країни та будь-яким іншим! Тож, вибач, розкидатися такими пропозиціями я просто не в змозі.

- І це все, що тобі потрібне від Шимова? Наука? - Поліна примружилася чи глузливо, чи підозріло, а, швидше за все, все відразу.

- А що ще? - зітхнула Валерія, придушивши в собі бажання закотити очі.

- Ти тут нікого поки не знаєш? – тон Поліни знову став дружнім.

- Поки що ні, - знову зітхнула Валера.

– А поселилася де?

- Поки що в гуртожитку. Але це тимчасово, всі місця зайняті. Мене поселили, доки хтось там не приїде. На тиждень.

– Здається, допомога тобі потрібна не лише з наукою, – Поліна нарешті посміхнулася. Мабуть, зрозуміла, що Лєра не мажорка, яких тут більш ніж достатньо.

У відповідь Лєра лише усміхнулася ширше.

- Тоді пропоную відсвяткувати твоє зарахування та початок столичного життя, як годиться! Сьогодні о восьмій. В «Іскрі».

Лєра уявлення не мала про те, що таке "Іскра". Напевно, якийсь нічний клуб, питання лише в тому, наскільки круте, і, відповідно, дороге місце. Вона не була новенькою в столиці. Насправді приїхала сюди ще влітку, трохи підробити. І тепер чудово знала, що у барах тут можна залишити цілий статок. Власне, поживши тут літо, вона й зміцнилася у своєму рішенні перевестись до столиці. На жаль, у рідному містечку з перспективами було зовсім слабко, особливо, якщо ти не родич якоїсь шишки.

Тому, пропрацювавши всього місяць офіціанткою, Лєра твердо вирішила, що настав час бігти. Від безперспективності, сірої туги і вічно п'яного батька, витівки якого мати давно вже звикла зносити з якоюсь мертвою покірністю долі. Поживши місяць окремо від цього кошмару і відчувши різницю, Лєра зрозуміла, що повертатися просто не може. Так, буде нелегко, з цього приводу вона не спокушалася. І все ж навіть робота вечорами та навчання до знемоги набагато легше, ніж страх, що ти не так подивишся і з тебе зараз всю душу витрясуть.

- Не бійся! - Здається, Поліна все прочитала в її погляді. - Не так там і дорого! А враховуючи, що в «Іскрі» працюють дві мої подруги, з якими ми разом, до речі, знімаємо квартиру, їм належить один коктейль за вечір за рахунок закладу. І можливість раз на тиждень безкоштовно проводити когось на шоу. Ось ми й накопичуємо ці коктейльчики, щоби потім відпочити! Тож сьогодні тобі все обійдеться безкоштовно!

«І з чого це така раптом щедрість?» – підозріло подумала Валерія. А втім, чи не все одно? У будь-якому разі контакти потрібно налагоджувати!

- О восьмій, - погодилася вона, кивнувши Поліні. - Я прийду.

- От і чудово, - посміхнулася нова подруга і, здається, зовсім втратила інтерес до Лєри. - Я побігла! - кинула вона, махнувши комусь у натовпі рукою і насправді просто розчинилася серед студентів.

День пролетів, як одна мить. Як Валерія і передбачала, програма тут настільки відрізнялася від того, чому вчили їх у рідний альма-матер, що вона почувалася практично інопланетянкою, взагалі половину часу не розуміючи, про що йдеться. Так, надолужувати їй доведеться зі швидкістю енерджайзера! Але вона була готова на все, аби залишитися тут!

Дивно, що лави інших студентів рідшали з кожною лекцією. Ось і її нової знайомої Поліни після їхньої розмови було не видно, як, втім, і доброї половини тих, хто все ж таки хотів відвідати першу лекцію. Треба ж! Наскільки вони не цінують, що мають! Тоді як вона сама готова просто вгризатись у науку заради свого майбутнього!

О восьмій Лєра вже тупцювала біля входу в «Іскру». Її не попередили про те, що вхід сюди – строго за якимись спеціальними перепустками, а взяти номер телефону Поліни вона не здогадалася. Взагалі, ідея з нічним клубом у перший же день навчання стала здаватися їй все гіршою і гіршою. Потоптавшись хвилин десять, вона вже була готова йти, як її, що виштовхується з юрби, схопили за руку.