Читати книгу - "Чорний Янгол. Початок, Катя Губська"

— Звісно.

Коли вони піднялись сходами, Катрін рішуче звернулася до Анни:

— І багато ви встигли побачити? Чому не покликала мене?

— Принц попросив не заважати. Йому захотілося... трохи романтики, — усміхнулась Анна.

— Ах, як це незручно! — Катрін сплеснула руками. — Я ж навіть не знаю, як тепер йому в очі дивитися...

— Не переймайся. Шарль сам усе залагодить. До того ж, хіба він не казав тобі, що є другом принца?

— Казав… — задумливо мовила Катрін.

— Отже, тобі нема про що хвилюватися, — впевнено відповіла Анна.

Катрін легенько штовхнула її в плече.

— І де ж ти знайшла принца? Не з неба ж він упав?

— У лісі, де я зазвичай гуляю. І знаєш, він… нічого так, правда?

— Не просто нічого. Як на мене, подруго, він геть не байдужий до тебе.

— Я запросила його завтра на бал, — мовила Анна майже пошепки.

Катрін зупинилася й поглянула на неї широко розплющеними очима.

— Анно! Це ж чудово! Можливо… Ви покохаєте одне одного! І ти станеш...

— Тихо! Не кажи цього вголос! — Анна взяла подругу за руку. — Це ще не кохання, тільки... цікавість.

— Ну-ну, подивимося, як буде завтра, — підморгнула Катрін.

Вони доручили кухарці приготувати найкращий обід — усе ж таки сам принц Франції буде сидіти за столом.

Коли поверталися до кімнат, зустріли маркіза, який щойно прибув із міста.

— Доню, до нас приїхав хтось із королівської родини? Я бачив герб Його Величності.

— Так, тату. Це принц Франсуа. Я зустріла його під час прогулянки й запросила пообідати. Зараз він у бібліотеці з графом де Борро.

Маркіз одразу рушив у зазначеному напрямку.

Катрін захихотіла. Анна здивовано зиркнула на неї.

— Що за настрій у тебе сьогодні? Хіба не занадто весело?

— А ти подумай сама, — промовила графиня. — Можливо, ти станеш принцесою!

— Ще одне слово — і я розповім Шарлю, як ти від нього згораєш!

— Добре, добре! Мовчу! Але… — вона хвацько посміхнулася.

— Кітті!

— Що? Я лише хотіла нагадати, що варто переодягтись. У сукні для верхової їзди ти трохи не впишешся у принцовий обід.

Обидві розсміялися й розбіглися по своїх кімнатах, кожна зосереджена на власних думках і почуттях.

У своїй кімнаті Катрін, одягаючи нову сукню, глянула у дзеркало й подумала: «Анна не просто зацікавлена Франсуа. В її очах — щось більше. Можливо… справжнє».

Вона усміхнулась.

«Я зроблю все, щоб вони покохали одне одного. Вони заслуговують на щастя».