Читати книгу - "Дорога смерті: потайні духи 1, Natalia Volodymirivna"

- Треба йти звідси, і знайти Дар'ю, вона швидше за все в небезпеці. - Подумки подумала, Кайла. 

У замкненій кімнаті нічого крім старої залізної палиці, що лежала на підлозі, більше не було. Підійшовши до цегляної стіни, почала з усієї сили довбати по ній залізною палицею, поки потроху не почав виявлятися невеликий отвір.  Було зовсім начхати на те, що почують. Головною метою було це – втекти! Пролізши через прохід, Кайла знову опинилася на волі. Десь вдалині було чутно виття собак. У лісі вже досить добре стемніло, через що ворогів можна було легко помітити. Світло від їхніх ліхтарів розходилося лісом. Трохи підбігши ближче, Кайла вилізла на дерево, оглядаючи околицю.  Від того, що не було при собі зброї, дівчина не могла вступити в бій. Опустивши погляд униз помітила військового, який стояв просто поряд біля того ж дерева.  Чоловік закурюючи цигарку, видихав у повітря тютюновий дим.  Можна було б скористатися моментом, і зістрибнути на нього зверху, поки інші перебували на дуже великій відстані.  Не роздумуючи, Вайс так і зробила. Зістрибнувши на ворога зверху одразу ж його задушила. Обеззброєвши тіло, попрямувала у бік солдатів. Як виявилось, Дарина була в їхніх руках. Величезне щось не схоже на людину, силою тягнуло її за собою.  Опираючись, Майєр намагалася вирватися з рук здорованя, але все було марно.  Наближаючись до них ближче, Кайла витягла з кобури ніж і натиснувши сильніше, приклала гострим лезом до своєї шиї.  

– Вам потрібна я, не вона! Відпусти її! - трохи підходячи ближче, кричала, Кайла. 

- Зробиш ще один крок, і я вб'ю її на твоїх очах. Відкинь ніж убік! 

Зробивши так як він просив, Вайс раптом побачила противника, що вже лежав на траві. Підійшовши до Дарії, незнайомець оглянувши її, спитав:

- Ти ціла? Це твоя мати? 

Дар'я заперечливо похитала головою у відповідь.

– Вона не моя дочка, просто знайома.  - Обурливо відповіла, Кайла. Потім перепитала: Як тебе звуть? Ти був із ними разом? 

Яків не зволікаючи відповів: 

- Мене звуть, Яків. Я не один з них, просто я тут ходив. А побачивши вас, вирішив допомогти. 

- Ну добре, я Кайла, а це Дар'я! - представившись, відповіла дівчина, потискуючи руку Якову.