Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

Ліна

Поведінка Веалірійського збивала з пантелику, і мені дуже хотілося поговорити з ним про це, але Кір нібито спеціально відштовхував мене, відправляючи на прогулянку з імператором.

Навіщо він так? Що могло статися за такий короткий термін? У те, що чоловік отримав бажане і охолов, я не вірила, надто чітко пам'ятаючи його ніжні дотики в той момент, коли ми розлучалися біля бібліотеки. А потім він пішов у свій кабінет, де на нього чекало термінове послання... Точно! Щось було в тому листі, раз шатен так змінився. І ще це його магічне виснаження. Звідки?

- Ліна... - пролунав до мене занепокоєний голос правителя. - З Вами все гаразд? - От дідько, я ж ніби як екскурсію йому проводжу, а сама загрузла у своїх домислах і здогадках.

- Так-так, все нормально, вибачте, - посміхнулася Драгонійському. - Я, щоправда, сама мало чого знаю про сад, але можу вам показати гарні місця, - чоловік мав розуміти, що я тут без року тиждень і навряд чи зможу влаштувати повноцінну прогулянку, яка принесла б користь.

Тоді навіщо він усе це затіяв? Хотів залишитися зі мною наодинці? Але чому? Ми начебто вже все обговорили про мою майбутню роботу на корону. Чи це не все? Взагалі таке дивні різкі зміни в поведінці трохи насторожували, і я зовсім не хотіла б навіть намагатися ставати другом правителю. Не той рівень. Я навіть щодо герцога сумнівалася, а тут цілий імператор...

- Ліно, ви знову кудись пропали, - від м'якої усмішки Драгонійського мені тільки ще більше захотілося втекти у свою кімнату й не вилазити звідти, поки чоловік не відбуде до свого палацу.

- Вибачте, - здається, я повторююся. - Я просто трохи розгублена, і навряд чи зможу бути вам хорошим співрозмовником. Може якось іншим разом погуляємо? - Ага, наприклад, років через тисячу, а то й дві...

- Я розумію, вам не комфортно зі мною, - який він тямущий. - Але нічого, незабаром все зміниться, повірте мені, - та ну, як же, прям станемо не розлий вода.

- Спасибі вам, - сподіваюся, що він справді не образився і не стане мститися, а то всяке може бути.

- Дозволите вас провести до особняка? - Моя долоня перекочувала в руку правителя, від чого мені стало ще незручніше, так і хотілося вирвати свою кінцівку із захоплення, але це виглядало б надто грубо.

Доведеться потерпіти, врешті-решт можна ж і прискоритися. Я зробила крок ширше, і, здається, чоловік тямущо посміхнувся, хоча й ніяк не прокоментував те, що відбувалося.

- Дякую вам за компанію, і за пропозицію роботи, я постараюся, - до сходинок я вже просто мчала, з надією дивлячись на двері, що відчинялися нам назустріч.

- Пані Ліно, Філіп прокинувся, - я ледь не обійняла Марію, дякуючи за порятунок від компанії імператора.

- Ваша Імператорська Величносте, дякую за прогулянку, але мені треба поспішати, - вклонилася чоловікові, висмикуючи свою долоню, але той все ж встиг перехопити мою кінцівку, легенько цілуючи кінчики пальців.

Ось тільки залицянь від одруженого мені для повного щастя й не вистачало. Я, звісно, в курсі всіляких там фавориток та іншого, але бути отруєною імператрицею в один прекрасний день мені не хотілося. І це ще якщо не брати до уваги те, що Драгонійський абсолютно не приваблював мене, як чоловік. І ось ця його гра слів: "незабаром все зміниться, це поки що". Ні, чур мене!

У своїй кімнаті я застала Веалірійського, і радісно зачинила за собою двері. Якби була моя воля, я б і на замок ще замкнула, а краще так і зовсім забити, щоб чоловік, який помітив мою появу, не спробував втекти. Адже по очах бачила, що Кіріан щось приховував і наполегливо намагався опинитися подалі від мого уважного погляду.

- Нам потрібно поговорити, - не залишила йому жодного шансу на втечу. - Зараз, - навіть крихітного.

- Добре, - вимовив спокійним голосом, хоча я побачила, як його долоня здригнулася, коли шатен поклав Філіпа на ліжечко.

І як він так робить? Варто чоловікові недовго поносити на руках малюка, як той моментально провалювався в міцний сон. Просто магія якась.

- Спершу про справи. Імператор запропонував мені роботу. Для початку, щоправда, потрібно буде провести експеримент, але якщо Мар не помилився, то я зможу допомогти з'явитися на світ не тільки дракончикам із Террії, а й місцевим... Думаю, до мене черга з охочих вишикується, - не те щоб я хвалилася, але мені було важливо, щоб Кір зрозумів мою цінність для їхнього світу.

- А ось із цим краще бути обережніше, я б на твоєму місці не поспішав розкривати свою особистість перед драконами, це може бути небезпечно, - тут я була повністю згодна з Веалірійським.

- Саме тому я і хотіла попросити в тебе поради: якщо досліди пройдуть успішно, можливо, мені варто знайти посередника, який зможе не просто приховувати моє вміння, а й сам буде домовлятися і відбирати кандидатів на батьківство? Я постараюся допомогти багатьом, але мої сили не безмежні, - на мої слова чоловік кивав, мабуть, щось прикидаючи у себе в голові:

- Можна попросити про це колишнього імператора, Мар ідеально підходить на роль вченого, який знайшов спосіб відновлення популяції драконів.

- Згодна. Поговорю з ним у наступний свій візит до палацу. А тепер про головне: Кір, що сталося? Чому ти мене уникаєш? - Зробила крок у бік шатена, і той миттєво відступив, навіть не збагнувши, що робить у цей момент.

- Я не... - його долоня ковзнула по волоссю, і Веалірійський галасливо видихнув, прикриваючи очі. - Ліно, пробач, але нам не бути разом, - чи очікувала я такої відповіді? Ні. Ба більше, я сподівалася, що причина холодності чоловіка буде десь на поверхні і якимось чином пов'язана з присутністю в особняку імператора. Але ні. Ми просто не можемо бути разом.

- Чому? - Все ж наважилася озвучити своє запитання, тим самим відкриваючись перед Кіріаном повністю. - Я недостатньо родовита для тебе? Вся справа в цьому? - Боже, що я роблю? Я ніколи ще так не чіплялася за чоловіка, і це лякало.