Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Що ти... –бабуся зупинилась, помітивши хлопця у кімнаті онуки, її погляд і голос враз змінились. –Тіордане Грім, в ім'я Ковену, що ти тут забув?!

–Живіть і процвітайте, Містрал... – широко посміхнувшись, сказав він. –Я вже йду.

–Правильна відповідь. – примружилася бабуся темними бурштиновими очима... – Як ти взагалі сюди пробрався?!

–Так вийшло...

–Забудь дорогу в кімнату моєї онуки, зрозумів? – вона повернулася до Аджаали. – А ти, проведи його до дверей і повертайся. На нас чекає розмова.

Аджаала встала, глянувши на бабусю ненависним поглядом. Вона погладила кромку тарілки з їжею, що стояла на столику біля ліжка, і повернула голову, глянувши на Арісту. Кастодіан уважно простежила за дівчиною і нявкнула. Аджаала вийшла з кімнати, слідом за Тіорданом, кішка блискавично стрибнула на столик, скинувши тарілку на підлогу. Бабуся крикнула, лаючи кастодіана. Аджаала криво усміхнулася, проводжаючи друга до вхідних дверей. Дівчині було начхати, що прибирати доведеться їй самій. Але цей маленький бунт, усе, що вона могла собі дозволити. Вона подивилася на Тіордана. Той виглядав засмученим.

–Мені дуже шкода.– прошепотів він.

–А мені ні. Ти – мій друг, і вона не забере тебе в мене. – твердо заявила вона. – Живи і процвітай, Тіо.

Він хотів було щось сказати ще, але Аджаала зачинила двері й рішуче повернулася в бік бабусі. Гнів закипав у ній і все, про що вона думала, це забрати Арісту і спалити цей будинок до тла. Але на жаль, вона не маг. Містрал сиділа на підлозі, збираючи залишки їжі й уламки тарілки.

–Заради Ковену, привчи свого кастодіана не капостити!

–Аріста – кішка. – погладивши довге граційне тільце, холодно сказала Аджаала. – Кішки роблять те, що вважатимуть за потрібне. І жодній дресурі не піддаються. Горді прекрасні створіння.

–Тоді я візьму її, і відправлю на скотобійню.– злісно глянула на неї Містрал.– Буде пара дуже гонорових рукавиць.

–Зачепи її, я накажу їй відкусити тобі голову. Не забувай, що вона може перетворюватися.– Аджаала кинула злий погляд на бабусю.

Містрал встала, усміхнувшись.

–Тобто, дресурі все ж таки вона піддається, чи не так?

Аджаала стиснула щелепи.

–І хоч убий, не розумію, за що ти так мене ненавидиш? – хитала головою бабуся.

–Ти жартуєш? – здивувалася Аджаала.

–А що? Ти в теплі, в добрі, я тебе годую. Усе, що роблю, для тебе, твого захисту. А ти ображаєшся, голодуєш, бунтуєш. Навіщо?

–Навіщо ти замкнула мене? – запитала Аджаала.

–Щоб ти не вешталася по Верхнесфері, а вчилася.

–Забирайся геть.– сказала Аджаала, її очі знову набули винного відтінку.– Я втомилася слухати твої побрехеньки.

–А що як не піду? – наблизившись, запитала бабуся.–Це мій будинок, можу бути де схочу.

Аріста загарчала.

–Вгамуй свою кішку.– гаркнула Містрал.

–І не подумаю... – зловтішно усміхнувшись, заявила Аджаала.

Містрал схопила дівчину за руку, Аріста загарчала голосніше. Стіл затремтів і кішка почала рости, перетворившись на пантеру величезних розмірів. Вона вишкірилася, пригнувши вуха й опустила лапи, готуючись до стрибка. Хвіст неспокійно рухався з боку в бік, змушуючи книжкову шафу за нею хитатися.

–Я попередила.– виблискуючи очима, сказала бабуся.

Вона підняла руки й Аріста заскулила, заплющивши очі.

–Ні!

Аджаала закрила її собою і виставила руки чашею, промовляючи заклинання. Аріста вирівнялася. Прокляття бабусі не торкалися їх обох. Містрал розлютилася, вона знову підняла руки й Аджаала дочекалася, коли вона буде готова випустити закляття, щоб виставити рикошет. Удар понісся до Містрал, відбившись від рук Аджаали, і бабуся вилетіла з кімнати. Дівчина зачинила двері, перенісши закляттям замок на внутрішній бік, а потім повернулася до Арісти.

–Спасибі. – вона поцілувала пантеру в лоб. – А тепер перетворися на когось меншого і сховайся.

Аріста обернулася кішкою і забралася під ліжко. Аджаала зітхнула і, прочитавши заклинання, підняла руки, завдаючи удару по решітці. Вікно разом із ґратами злетіло з рами, впавши вниз. Скло розлетілося, виблискуючи в місячному світлі.

–Що ти накоїла? – стукаючи у двері, кричала бабуся.

–Набула свободу.– відповіла Аджаала.

В Інституті сьогодні проходив підсумковий іспит, під час якого можна було зрозуміти, чи отримає відьма можливість покинути Верхнесферу в майбутньому. Якщо Аджаала пройде все відразу, зможе закінчити Інститут. Вона вчилася добре всі ці роки, а тому, сподівалася, що отримає пропозицію від Королеви і прийме її без роздумів. Завдання були непростими, Аджаала сумнівалася, що написала все правильно. Але в практичній частині, не припустилася жодної помилки в заклинанні або руні. Шабаш відбудеться завтра вночі, і тоді вона зрозуміє, чи йде туди, як випускниця Інституту, чи, як другорічниця. Зранку будуть результати іспиту та вручення дипломів. Дівчина намагалась не тремтіти від хвилювання.