Читати книгу - "ОстаннІ ПовІдомлення , Arachne "

Лукас підвівся і підійшов до вікна, дивлячись на засипане снігом місто.

— Ця людина змусила іншого вбивати та померти за нього. Це його підпис. Він насолоджується маніпуляцією. Це його справжня зброя.

Він обернувся до Клер, і в його очах світилася рішучість.

— Але ж тепер я знаю, як він діє. І це означає, що ми можемо його знайти. Він залишив сліди, навіть якщо думає, що їх немає

Клер мовчки кивнула, її голос зірвався від страху та болю.

— Ти думаєш, чи зможемо його знайти?

Лукас дивився на неї довго, потім відповів:

- Так. Він вважає, що переміг. Але тепер ми знаємо його гру. І цього разу я не зупинюся, доки не знайду його.

Зовні хуртовина посилилася, але Лукас уже знав, що це лише тимчасове затишшя перед бурею. Справжнє полювання тільки починалося. Вбивця все ще був там, ховаючись у тінях. Але Лукас знав, що той близький.

Він не встиг зробити і кроку від вікна, як двері до його кабінету відчинилися з гуркотом. Всередину влетів шериф Джон Хедлі, обличчя якого було багряним від гніву. Він різко зачинив двері за собою, а його важкі кроки луною відгукнулися по кімнаті.

- Що це за чортів цирк, Слоуне?! - голос Хедлі розрізав тишу. — Ти не розумієш, що справа закрита? Вбивця мертвий! Досить влаштовувати полювання на привидів!

Лукас повільно обернувся, його обличчя залишалося спокійним, але в очах блиснула холодна рішучість. Він уже знав, що ця розмова неминуча.

- Мертвий? Ти впевнений у цьому, шерифе? — спитав він тихо, але в його голосі відчувалася загроза.

Хедлі ступив ближче, кинувши погляд на записку, що все ще лежала на столі.

— Він сам зізнався у вбивствах. Ти чув це, як і решта! Він наклав на себе руки, справа закрита. Навіщо копати далі?

Лукас повільно випростався і підійшов до столу, спираючись на нього руками. Його голос залишався рівним, але у кожному слові відчувалася сила.

- Ти читав записку, Джоне? Він був лише пішки. Хтось маніпулював ним. Це не кінець. Це навіть не середина.

Хедлі змахнув рукою, ніби відмахуючись від слів Лукаса.

— Це лише передсмертна записка божевільного! Ти шукаєш щось, чого немає, і наражаєш на небезпеку всю ділянку! Люди втомилися, місто хоче спокою!

- Спокою? — Лукас насупився, і його голос задзвенів холодним металом. — Ти хочеш закрити це діло тільки заради ілюзії спокою? Щоб не бачити більше заголовків у газетах? Ти готовий залишити справжнього вбивцю на волі?

Шериф підійшов упритул, його очі виблискували гнівом.

- Ти граєш із вогнем, Слоуне. Залиш цю справу. Це наказ.

Лукас не відступив, його голос став твердішим.

— Чому ти хочеш, щоб я зупинився, Джоне? Ти боїшся чогось? Чи когось?

Хедлі відсахнувся, але швидко взяв себе в руки.

- Не смій переходити межу, Слоуне. Ти вже на тонкому льоду.

Лукас примружився, уважно спостерігаючи за шерифом.

— Якщо це так, то я йду в правильному напрямку. Ти щось знаєш, Джоне. І одного разу ти скажеш мені правду.

У кімнаті повисла напружена тиша. Шериф важко дихав, дивлячись на Лукаса, ніби ладен був ударити його. Але потім він розвернувся і попрямував до дверей.

— Це твоє останнє попередження, Слоуне, — кинув він через плече. — Продовжить копати — залишишся без значка.

Двері з гучною бавовною зачинилися за ним.

Лукас залишився стояти в тиші, дивлячись на двері. Він знав, що шериф щось приховує.

- Значок чи ні, я все одно знайду правду, - прошепотів він.

Минуло кілька годин після запеклої сутички з шерифом. Лукас сидів у своєму кабінеті, стомлено відкинувшись на спинку крісла. Він відчував, що наближається до межі — його усунули від справи, а офіційно все вважалося зачиненим. Але напруга всередині не вщухала. Він знав, що це не кінець.

Клер уже пішла, втомлена і пригнічена, а Лукас залишився один у напівтемряві кабінету. Його думки крутилися навколо записки, смерті ув'язненої та дивної поведінки шерифа. Все було надто заплутаним, але одне здавалося очевидним: справжній вбивця все ще на волі.

Тишу розірвав несподіваний дзвінок телефону. Лукас здригнувся, на мить застиг, а потім потягнувся за телефоном. Екран мигнув, і він побачив, що повідомлення надійшло з того ж номера, з якого раніше приходили погрози.

"Це ще не кінець."

Лукас дивився на екран, і його серце завмерло.

"Як це можливо? Вбивця мертвий. Цей номер мав замовкнути." - подумав він.

Повідомлення було коротким, але кожне слово було свідомим. Холодок страху пробіг по спині, але він швидко взяв себе до рук.

- Ти все ще тут, - тихо прошепотів він, дивлячись на екран. — Ти стежиш за мною.

Лукас зірвався з місця, взявши пістолет і телефон. Він перевірив двері та вікна, ніби очікуючи, що вбивця може з'явитися будь-якої хвилини. Але тиша довкола залишалася не порушеною.

"Що ти хочеш?" — подумав він, відчуваючи, як напруга знову сковує його.

Він повернувся до столу і швидко набрав номер, але дзвінок не проходив — лінія була мертва, як завжди.

Лукас опустив телефон на стіл, намагаючись заспокоїтись. Він розумів, що це повідомлення не просто загроза. Це знак, що гра продовжується, і він все ще частина цієї гри.

— Ти хочеш, щоб я шукав далі, так? - Вимовив він у порожнечу. — Ти хочеш, щоб я йшов далі, поки не дістануся істини.

Він дивився на екран телефону, і в його очах спалахнула рішучість.

— Ну що ж, я піду. І цього разу я знайду тебе.

Повільно опустивши телефон, Лукас знову глянув на вікно. Зовні, під покривом зимового снігу, місто спало. Але він знав, що десь там "Мисливець" все ще спостерігає, готуючись завдати нового удару.

І цього разу Лукас був готовий до наступного ходу.