Читати книгу - "Маска та лід, Льюїс Бенте"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ти не можеш постійно розбирати мене на шматки, Артеме. Це не гра.
— А ти не можеш постійно все контролювати, Алісо, — відповів він тихо, нахиляючись ближче.
Її серце забилося сильніше. Це був новий рівень їхніх розмов — без підколів, без масок. Але зараз вона не могла цього витримати.
— Я просто… — вона глибоко вдихнула. — Не зараз.
І, не чекаючи його відповіді, розвернулася і пішла геть.
Позаду почулося тільки його тихе:
— Коли ти зрозумієш, що не одна?
.
Розділ 62: Межа
Аліса ледь дочекалася кінця уроків. Коли пролунав дзвінок, вона першою вискочила з класу, ніби їй бракувало повітря. Її думки були розкидані, а всередині наростала тривога. Провалений тест. Тиск батьків. Артем, який, здається, бачить її наскрізь, хоч вона цього не хоче.
Вона не помітила, як біля виходу зі школи хтось перегородив їй дорогу.
— Аліса! — голосно гукнув Деймон, один із друзів Артема.
Вона здивовано підняла очі.
— Що тобі?
Деймон ухильно усміхнувся, ховаючи руки в кишені.
— Та нічого. Просто… Артем щось сьогодні сам не свій.
Аліса нервово стиснула плечі.
— І що мені з цим робити?
Деймон зітхнув.
— Може, перестати бігти?
Аліса глянула на нього з викликом, але нічого не відповіла. Замість цього вона повернулася й швидко рушила в бік виходу.
На подвір’ї її наздогнала Лера — однокласниця, з якою вони раніше мало спілкувалися, але останнім часом дівчина все частіше з’являлася поруч.
— Гей, ти сьогодні на ковзанку йдеш? — невимушено запитала вона.
Аліса сповільнилася.
— Навіщо?
Лера знизала плечима.
— Кажуть, Артем когось запросив. Я думала, тобі буде цікаво.
Аліса різко зупинилася.
— Кого запросив?
Лера хитро усміхнулася.
— Не знаю. Але виглядала вона… дуже навіть мило.
Аліса відчула, як щось всередині стислося. Це був його новий спосіб дістати її? Викликати ревнощі?
“Ти ж не поведешся на це, правда?” — намагалася вмовити себе, але її ноги вже самі рушили у бік ковзанки.
Розділ 63: Лід і вогонь
Аліса підійшла до ковзанки, змушуючи себе виглядати спокійною. Всередині ж вирувала буря. Вона ще не знала, чого очікувати, але вже ненавиділа цей вечір.
На льоду було людно. Музика грала гучно, і всюди лунав сміх. Її погляд майже одразу вихопив Артема. Він стояв біля бортику, ледве стримуючи усмішку, а поруч із ним…
Висока, струнка дівчина з розкішним світлим волоссям і грайливими очима. Вона щось говорила йому, а він нахилився ближче, слухаючи її.
Аліса відчула, як серце стислося.
— О, ти все-таки прийшла, — пролунав голос Лери поруч.
Аліса й бровою не повела.
— Цікаво ж було подивитися на твою «милу» незнайомку.
Лера хмикнула.
— Ну, тепер можеш оцінити сама.
Аліса спокійно зняла рюкзак і почала шнурувати ковзани.
— Мені байдуже, — сказала вона так буденно, ніби це була абсолютна правда.
— Ой, не сміши, — Лера закотила очі. — Ти просто не хочеш визнавати, що ревнуєш.
Аліса нічого не відповіла, лише швидко вийшла на лід. Вона ковзнула вперед, змушуючи себе не дивитися в їхній бік.
“Мені байдуже. Байдуже. Байдуже.”
Але, коли Артем нарешті помітив її й їхні погляди зустрілися, його очі блиснули викликом.
І тоді вона зрозуміла: ця гра тільки почалася.
Розділ 64: Гра на льоду
Аліса вийшла на середину ковзанки, змушуючи себе зосередитися на катанні, а не на Артемі та його «подрузі». Але як тільки вона подумала, що може просто проігнорувати його, ситуація змінилася.
— А ось і наша відмінниця, — раптом пролунав знайомий голос.
Вона повернула голову і побачила перед собою Артема. Він неквапливо під’їхав ближче, зухвало всміхаючись. Поруч із ним стояла та сама дівчина.
— О, то це і є та сама Аліса? — з удаваним здивуванням мовила незнайомка, ковзаючи по льоду з граційністю професійної фігуристки. — А я думала, ти перебільшував.
Аліса звузила очі.
— Щось цікаве розповідав?
Артем хитро усміхнувся.
— О, ще й як. Наприклад, що ти не любиш програвати.
Аліса схрестила руки.
— І що з того?
— А те, що у мене є ідея, — він кинув погляд на дівчину поруч. — Ви ж не проти невеликого змагання?
Аліса зрозуміла, що відступати не можна.
— Правила?
— Гонка. Від одного кінця ковзанки до іншого. Хто програє — виконує бажання переможця.
Аліса глянула на дівчину.
— Ти в цьому участь береш?
— Ні, я просто глядач, — незнайомка всміхнулася, але в її очах читався інтерес.
Аліса кинула Артему впевнений погляд.
— Гаразд. Граємо.
Він схилив голову, ніби визнаючи її сміливість.
— Починаємо на рахунок три.
Вона ковтнула хвилювання. Це була не просто гонка. Це був ще один виклик між ними. І вона не збиралася програвати.
Розділ 65: Хто кого?
— Раз… два… три!
Аліса різко відштовхнулася від льоду, стрімко ковзаючи вперед. Вітер обпікав її обличчя, але вона не дозволяла собі озиратися. Її єдина мета — фініш.
Артем мчав поруч, а між ними трималася небезпечна дистанція. Він міг би випередити її будь-якої миті, але… не робив цього.
“Грається?”
Аліса зціпила зуби. Вона прискорилася, відчуваючи, як напружуються м’язи. У голові роїлися думки: чому він це задумав? Чому привів сюди цю дівчину?
Вже майже фінішна лінія, ще трохи — і…
Раптом Артем різко змінив траєкторію й ковзнув просто перед нею, змушуючи її загальмувати. Аліса спробувала уникнути зіткнення, але втратила рівновагу.
— Чорт!
Все сталося за секунду — вона похитнулася, відчуваючи, як під ногами тікає лід. Але перш ніж вона встигла впасти, міцні руки схопили її за талію.
— Обережніше, заучко, — прошепотів Артем прямо біля її вуха.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маска та лід, Льюїс Бенте», після закриття браузера.