Читати книгу - "Воно"

Зашелестіли, затріщали кущі, і з них вийшов Баверз. Майже одночасно дощ перестав забавлятися і ринула злива. Вода потекла по волоссю Баверза, підстриженого йоржиком, заструменіла по його бровах і щоках. Вишкір Баверза світив усіма його зубами.

— Навчу вас, як кидатися ка…

Майк знайшов шматок дошки — залишки після будівництва даху для хатки-клубу — і пожбурив його. Дошка зробила подвійне сальто й стукнула Генрі по лобі. Баверз зойкнув, схопився рукою за лоба, наче йому в голові сяйнула чудова думка, і гепнувся на дулу.

— П-п-побігли! — загорлав Білл. — З-за Б-б-беном!

З-за кущів почулося тупотіння й тріск, і щойно решта Невдах побігли за Беном Ґенксомом, із заростей вигулькнули Ригайло з Віктором, Генрі звівся на ноги, і вони кинулися навздогін.

Уже потім, коли йому пригадався той день, Бен пам’ятав лише окремі уривки з їхнього бігу крізь підлісок. Він згадав, як гілля, обважніле від мокрого листя, ляскало його по обличчю, поливаючи холодною росою; як безперервно били блискавки з громом; як Генрі волав до них, щоб вони повернулися, і як його крик змішався з шумом Кендаскіґ, коли вони наблизилися до річки. Кожного разу, як він сповільнювався, Білл плескав його по спині, підганяючи.

«А що, як не знайду? Що, як не знайду ту насосну?»

Гаряче дихання уривалося й вискакувало з його легень, він чув у роті його кривавий, металевий присмак. Кольки хапали в боці. Там, куди влучив камінь, нили сідниці. Беверлі сказала, що Генрі та його посіпаки хотіли їх убити, а тепер Бен вірив їй — так, вірив.

Він так раптово вискочив на берег Кендаскіґ, що мало не полетів у річку. Бен втримав рівновагу, а тоді ґрунт, підмитий весняним повноводдям, обвалився, і Бен усе одно впав, ковзнувши вниз мало не до самої річки. Сорочка задерлася на спині, шкіра посунула глинистою багнюкою.

Білл нагнувся до нього й ривком поставив на ноги.

Інші Невдахи одне за одним повискакували з кущів, що нависали над берегом. Останніми були Річі з Едді: Річі підтримував друга за пояс, його забризкані окуляри небезпечно висіли на кінчику носа.

— Д-д-де?! — крикнув Білл.

Бен зиркнув туди-сюди, ні на хвильку не забуваючи, що часу в них немає. Здавалося, рівень води в річці вже почав підійматися, а чорне захмарене небо надавало її стрімким потокам сірого, як шифер, кольору. Береги були майже всуціль зарослими кущами та покрученими деревами, які тепер витанцьовували під мелодію вітру. Бен чув, як важко сопе Едді.

— К-к-куди?!

— Я не з…

А тоді він побачив похилене дерево та печеру під ним. Там він ховався того дня, коли розпустили школу. Він тоді задрімав, а коли прокинувся, почув, як неподалік гралися Білл та Едді. А потім здоровані прийшли… побачили… перемогли. «Па-па, хлоп'ята, це дійсно була цяцькова гребля, повірте мені».

— Там! — гукнув він. — Туди!

Знову спалахнула блискавка, і цього разу Бен почув її дзижчання, схоже на гудіння перевантаженого трансформатора від залізничної дороги марки «Лайонел».[757] Громовиця вдарила в дерево, і блакитно-білий електричний вибух розірвав його коріння на друзки й зубочистки, які чудово підійшли б за розміром якомусь казковому велетню. Дерево впало до річки з жахливим тріском, бризнувши тирсою. Від переляку Бен хапнув ротом повітря й відчув щось гаряче, дике й гниле. Дерев’яним стовбуром пробіглася куляста блискавка, сяйнула яскравіше й згасла. Ревнув грім — не над Невдахами, а навколо них, ніби вони стояли в самому його епіцентрі. Дощ ринув як із відра.

Білл постукав його по спині, розбудивши від замилування природою.

— В-В-ВПЕРЕД!

Бен помчав берегом, спотикаючись та розбризкуючи воду; волосся звисало йому на очі. Добіг до дерева (малу печеру між її корінням стерло з лиця землі), вчепився за мокру кору і переліз через нього, подряпавши руки.

Білл із Річі підсадили Едді, а Бен впіймав його з іншого боку. Обидва полетіли на землю. Едді зойкнув.

— Ти в порядку?! — крикнув Бен.

— Здається, так! — відповів той та звівся на ноги.

Едді намацав інгалятор і мало не впустив його. Бен підхопив пристрій і подав його другові. Едді вдячно подивися на нього, вставив інгалятор до рота й натиснув на клапан.

Річі переліз через стовбур, а за ним Стен і Майк. Білл допоміг Беверлі, а Бен із Річі зловили її на тому боці. Її волосся прилипло до голови, а блакитні джинси тепер здавалися чорними.

Останнім був Білл — він підтягнувся на стовбур і звісив ноги з іншого боку. Він побачив, що Генрі та двоє його друзяк женуться за ними, хляпаючи мілководдям, і, зісковзнувши з дерева, закричав:

— К-к-каміння! Кидайте каміння!

«Снарядів» на березі було вдосталь, а звалене блискавицею дерево стало чудовою барикадою. Зо хвилю-дві всі семеро вже жбурлялися камінням у ворогів. Генрі та його поплічники вже майже добігли до дерева, тож їх закидали мало не впритул. Вони були змушені відступити, волаючи від люті й болю, коли каміння гамселило їх по обличчях, грудях, руках та ногах.

— Ану, повчіть нас кидатися! — крикнув Річі й метнув у Віктора камінець величиною з куряче яйце.

Він влучив Крісові в плече й відскочив просто вгору. Віктор завив.

— Шоу за діла?.. Шоу за діла… ну шоу, поучи-но нас, хлоупче! Ми шуидко вчимоуся!

— Йі-і-і-і-ха-а-а-а! — вигукнув Майк. — Що, подобається? Подобається?!

Відповіді не почулося. Генрі з товаришами відбіг на безпечну відстань, а потім вони згуртувалися. Через секунду вони подерлися на берег, хапаючись за гілля, аби не впасти, ковзаючи та спотикаючись на мокрому, слизькому ґрунті, поораному маленькими струмочками.

І зникли в підліску.

— Вони пішли в обхід, Великий Білле, — сказав Річі й підсунув окуляри на носі.

— Ні-ні-нічого, — сказав Білл. — Д-давай, Б-б-бене. Ми з-з-за то-то-тобою.

Бен попростував уздовж берега, зупинився, боячись, що наступної миті Генрі з його друзяками вискочать прямо перед його носом, і нарешті побачив насосну — вона була за двадцять ярдів попереду. Решта Невдах рушили за ним. На протилежному березі виднілися інші насосні станції: одна була досить близько, а інша стояла за сорок ярдів вище за течією. Вони вивергали в Кендаскіґ потоки брудної води, але з труби, що стирчала поблизу насосної на їхньому боці, бігла лише тонка цівочка. Бен помітив, що ця станція не гуде. Зламався насосний мотор.

Він поглянув