Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

— Ваша Величносте, дозвольте представити вам мою дочку, Домініку, — перед Рональдом ввічливо схилилися представники роду Алапассу-ті-Королла з сусіднього королівства.

Рональд уважно подивився на мідноволосу дівчину. Вона одна з тих п'яти, які народилися в ніч параду планет, а отже, не виключено, що саме про неї йдеться у стародавньому пророцтві.

Її одяг, прикраси, зачіска — все було продуманим: не дуже кричущим, але й не надто строгим — майже досконалим. Відчувалося, що вона старанно готувалася до цієї зустрічі. Хвилювання не давало їй глянути Рональду у вічі. Зате її батько, Амальдеп'єр, навпаки, поїдав монарха улесливим поглядом.

— Для нас така честь бути запрошеними на головну подію року, — продовжив він солодким голоском.

Рональд здогадувався, що змушує Амальдеп'єра бути таким запобігливим і відважувати такі низькі поклони. Він сподівається, що король виявив інтерес до його дочки недарма. Рональду нещодавно виповнилося тридцять п'ять — вік, коли піддані чекають на появу у свого монарха законної дружини. Останнім часом він перебував під пильною увагою — і друзі, і вороги намагалися вгадати, на кому зупиниться його вибір. І найменший знак уваги з боку Рональда до будь-якої молодої пані миттєво вселяв у неї та її родичів надію, що обраницею виявиться вона.

Ніхто, крім Пресвітлого Провидця Ілліона та Заїри, не підозрював, що насправді Рональд шукає не дружину, а жінку з пророцтва. Для чого? Відповідь на це запитання дано у стародавньому сувої, але як його розшифрувати?

…Вона стане випробуванням для дванадцятого короля Ластвандії, що зійшов на престол після Великого затемнення Червоного Світила. Вона змінить його долю. Паде він, проклятий і забутий, або, навпаки, буде повінчаний славою, залежить від того, яке рішення ухвалить він у доленосний час...

Таке передбачення можна тлумачити по-різному, але в сувої був ще один рядок, який багато чого пояснював.

...Її первісток стане тринадцятим королем Великої Ластвандії...

Ось так. Незалежно від того, хто буде його батьком. А як може прийти на трон той, хто не є сином Рональда? Лише внаслідок змови та перевороту. Рональд не повинен цього допустити. Він має сам стати батьком її первістка. Тоді в королівстві буде гарантований мир та порядок на довгі роки.

Пророцтво тому й трималося в таємниці, щоб ні в кого не виникло спокуси відшукати ту, хто має народити майбутнього короля Ластвандії. Сам Рональд намагався знайти її вже багато років. Королівський архіваріус відшукував дівчат, народжених у ніч параду планет, і Рональд запрошував їх на якийсь черговий світський захід, чекаючи, що при зустрічі родове тавро підкаже, хто з них та сама. Але родове тавро мовчало.

Цього разу архіваріусу вдалося роздобути архіви ще одного з сусідніх королівств та розшукати ще п'ять дівчат. Добре, що Заїра підказала — одна з них і є та, про кого йдеться в пророцтві. Тепер можна віддати розпорядження, щоб архіваріус перестав прочісувати архіви.

Рональд часто намагався уявити, якою виявиться та, кого він так довго шукає. Уява малювала особливу жінку — горду, розумну, безстрашну, стійку, стриману. І точно не таку, як ця мідноволоса Домініка, яка стоїть поряд і не наважується підняти очі. Вона чи ні? Родове тавро не подавало підказок, а Тигул, який повинен дізнатися, хто з п'яти дівчат пережив зраду близького, поки не з'являвся.

— Пані Домініко, пане Амальдеп'єре, радий бачити вас на нашому святі, — стандартною фразою привітав Рональд і зробив жест, показуючи, що більше їх не затримує. На обличчі Амальдеп'єра відобразилося розчарування. Він явно розраховував, що його дочка буде удостоєна запрошення на танець.

Своєї черги бути представленою Рональду вже чекала наступна група гостей, але щось змусило його обернутися. Погляд моментально вихопив у строкатому натовпі дам та кавалерів Елайзу. Тайлер вів її, ледве торкаючись ліктя, прямо до нього. Ну а як же — треба відзвітувати, що виконав наказ. Рональд раптом відчув докір сумління. Навіщо він наполягав привести Елайзу на бал? Що за недоречна забаганка? Взагалі-то, Тайлер правий — з незвички їй, напевно, буде незатишно в шумі і метушні світського заходу.

Щоправда, совість мучила Рональда недовго. Чим ближче підходила Елайза, тим менше він шкодував, що наполіг на її присутності на балі. Серед усієї навколишньої мішури вона була насолодою для очей. У ніжно-зеленій бальній сукні, але справа, звичайно, не в ній. Сукня була нітрохи не краща і не гірша, ніж у інших запрошених жінок. Справа в ній самій. Рональд раптом побачив в Елайзі те, чого не помічав раніше — жіночність. Справжню, таку, що йде зсередини. Таку, що мимоволі хвилює чоловіче єство. Чому лише зараз це відчув? Чи він відчув це відразу, просто не усвідомлював? Якісь у нього виникають неправильні почуття по відношенню до чужої нареченої.

Тайлер підвів Елайзу до Рональда.

— Дякую за запрошення на бал, Ваша Величносте, — ось хто не побоявся підняти на короля свої зелені очі.

— Не сумуватимете?

— Ну що ви. Мій наречений не дасть мені нудьгувати.

Фраза була сказана невинним голосом, але Рональду все одно почулися нотки іронії. Тайлер ніколи не вирізнявся легкою вдачею і вмінням розважити даму. Рональд упіймав себе на думці, що із задоволенням би віддався розмові з Елайзою, продовжуючи шукати прихований зміст у її ненароком кинутих словах, але розпорядник балу вже підвів до нього наступну з п'яти дам, з ким сьогодні треба було познайомитися.