Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Поліна старалася для Елайзи як для себе. Дуже ретельно продумувала кожен рядок договору. Коли відбудеться зворотній обмін (а Поля сподівалася, що це станеться незабаром), Елайза Поліні подякує за це. Адже тепер у документі було передбачено десятки нюансів та прибрано всі пункти, що порушують права майбутньої дружини. Хоча, звичайно, підправити текст — це лише невелика частина завдання. Відстояти правки — ось у чому буде основна складність. Але Поліна побореться.

Вона вже значно просунулася у роботі і сподівалася, що до ночі все закінчить, коли несподівано у її покоях з'явився Тайлер. Виглядав він, як завжди, роздратованим. Радник хоч колись буває в доброму гуморі? Поліна приготувалася вислухати чергову порцію його невдоволень, але пролунало зовсім не те, чого вона чекала.

— Я подумав і вирішив дозволити вам взяти участь у балі. Ви маєте півгодини, щоб зібратися.

Що? Поліна вухам своїм не повірила. Передумав? З чого це така великодушність?

— Дякую, але я воліла б залишитися тут, — відхилила вона його «щедру» пропозицію і глянула на папери, демонструючи, що в неї є важливіші справи.

Показуватись на балу, де зібралося море людей, не хотілося. Поля ще недостатньо добре була обізнана в місцевому етикеті — може себе видати. Та й раптом серед гостей балу є хтось, хто особисто знайомий з Елайзою. Підійде, почне розпитування що та як, і знову ж таки Поліна може видати себе, сказавши щось не те. Ні, краще провести вечір у тиші та спокої, і доопрацювати документ.

— Я не питав, чого б ви хотіли, — Тайлер був явно спантеличений відмовою Поліни. — Я наказав вам збиратися на бал.

Ще не чоловік, а вже щось наказує.

— Не розумію вашої наполегливості, пане Тайлере. Лікар рекомендував мені спокій.

Поліна справді не могла зрозуміти, чому Тайлер так раптово і так сильно захотів забрати Поліну на бал.

— Вам корисно буде розважитись.

— Не уявляю, як я зможу розважатись, якщо не навчена сучасним танцям. На жаль, я вже кілька років не мала можливості відвідувати уроки хореографії, — про це Поліна знала з розповідей Глорі. Дівчат уже давно ніхто нічому не вчив.

— Нічого, — все більше виходячи з себе, процідив Тайлер. — Подивитеся, як це роблять інші. Елайзо, я втомився від ваших примх. Збирайтеся негайно.

— Я вже перерахувала причини, з яких не знаходжу можливим прийняти ваше запрошення, пане Тайлере, — промовила Поліна незворушно. — Це ж було запрошення, я правильно розумію? — вона наголосила на слові «запрошення». Нехай згадає, як годиться кавалеру поводитися з дамою. — Навіть у шлюбному договорі, який, зауважте, я ще не підписала, немає пункту про те, що я зобов'язана відвідувати бали за вашим наказом.

Поля знову по-діловому втупилася у папери.

— Це був наказ короля, — прогарчав Тайлер, нависаючи над нею.

Наказ короля? Так ось чому нареченого так перекосило від невдоволення. Поліна подумки посміхнулася. Уявила, яка досада взяла Тайлера, коли Його Величність наказав йому прибути на танцювальний вечір з нареченою. А він планував її покарати, не пустивши на бал.

Однак веселилася Поліна недовго. Тривожні думки полізли в голову. Навіщо королю знадобилося, щоб вона була на балі? Чого він хоче від неї? Відразу згадалася зруйнована магічна сфера і вистава з непритомністю, яку король розкусив на раз. Поки що все це зійшло Поліні з рук, але, можливо, покарання не за горами?

— Зараз сюди принесуть сукню. Вона може виявитися завеликою, але кравчиня піджене її по фігурі. У вас залишилося на збори двадцять хвилин, — зло викарбував Тайлер і вийшов з покоїв.

Король — не Тайлер. Не послухатися його наказу — не надто хороша ідея. Бал, то бал. Але якщо бал, то Поліні терміново потрібно привести себе до ладу. Двадцять хвилин — це, звичайно, навіть не цейтнот — це цейтнотище, але у неї був досвід поспішних зборів на роботу, коли траплялося не почути сигнал будильника.

Поліна кинулася у ванну до дзеркала. Дивно, чи то вона вже почала звикати до своєї нової зовнішності, чи то стала забувати стару, але відображення не здалося їй аж таким чужим, як раніше. Великі зелені очі, тут навіть робити нічого не потрібно. Вони самі по собі виразні. Блідість — як її ліквідувати? Глорі вже навчила деяких хитрощів. Листочки гаурі, якоїсь місцевої рослини, треба прикласти до щік на пару хвилин. Трохи пощипає, зате надасть шкірі рівний здоровий колір. Вистачає ненадовго. Максимум на годину. Але там, на балі, глядиш, і природний рум'янець проступить.

Губ Поліна злегка торкнулася місцевим аналогом блиску для губ. Волосся теж саме по собі гарне — м'яке і слухняне, але його вже не встигнеш вкласти в якусь хитромудру високу зачіску. Нехай буде розпущеним. Потрібно лише підняти пару пасм нагору.

Поліна ледве встигла закінчити з нехитрим макіяжем, як у покоях з'явилася кравчиня з трьома помічницями та сукнею. З чийого плеча її похапцем зняв Тайлер невідомо, але сукня була чудовою. Гладенький шовковистий матеріал, ніжно-смарагдовий — під колір очей.

Полю миттєво переодягли. Сукня виявилася досить просторою. Але кравчиня не стала стягувати її щільно по фігурі. Лише заклала кілька складок. Хтозна звідки узялися і туфлі, і довгі рукавички, і нитка перлів, і декоративні затискачі для волосся.

Кравчиня та її помічниці діяли мовчки швидко всі вчотирьох одночасно — мабуть, отримали від Тайлера жорсткі інструкції. І навіть не давши Поліні як слід роздивитися результати своєї праці, вивели з покоїв.

«Наречений» уже чекав біля входу. Здається, він був трохи здивований тим, що побачив. Ні, навіть не трохи. Дуже здивований. Вперше він дивився на Поліну не як на предмет меблів. Його очі пройшлися кілька разів вгору-вниз, вгору-вниз, ще й затрималися на деяких місцях довше. Поля готова була голову собі дати відтяти, що в них промайнув чоловічий інтерес.