Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

- Хочеш проведу екскурсію?

Обидва брати йдуть з обох боків від мене, проводжаючи в особняк.

- Пізніше, Еліме, - старший у сім'ї керує, видно, що молодшому це не подобається.

- Ласкаво просимо, Есмеральдо! Я така рада, що ти тут!

До мене назустріч виходить прекрасна з дівчат, просто небачена красуня з темно-коричневим волоссям, приголомшливими глибокими очима і шовковою на вигляд шкірою. Це Аліта Нотріл. Вона посміхається мені, тягнеться з обіймами, і я потопаю в жіночій ласці, ніби мене обіймає сестра.

- Дозволь показати тобі вбиральню, люба, ходімо зі мною. Хлопчики поки що відпочинуть.

Аліта веде мене з величезної вітальні у бік бічних дверей. Я ще не звикла до тамтешньої сліпучої розкоші, як мою увагу збентежив санвузол. Це як взагалі? Тут туалет розміром із мою квартиру! Ванна величезна біля вікна, унітаз мало не золотий! Чи це справді золото? Як це, робити брудні справи в такому місці? Усміхнулася, уявивши собі Еліма на золотому унітазі.

Б-р-р, жах. Навіщо я це вигадала?

- Брати тебе не надто налякали? Ти виглядаєш спантеличеною.

- Я трохи шокована всім, що відбувається, ніяк не можу прийти до тями після того збору, так що справа не зовсім у твоїх братах, - чомусь мені захотілося відразу бути відвертою з цією дівчиною.

- Я тебе розумію, - вона погладила мене по плечу. Я навіть не сіпнулася, все виглядає по-дружньому, по-доброму.

Зараз дивлюсь на Аліту та бачу смуток у її очах, він засів дуже глибоко, звідки вже немає виходу. Я знаю, що довело дівчину до цього стану, і мені її щиро шкода.

Ми разом вимили руки, трохи побалакали і повернулися до вітальні, де троє братів одразу піднялися зі своїх місць і обступили нас.

- Прошу до столу, - старший з них показав на накритий стіл, тим часом зробивши кілька кроків до мене. – Дозвольте.

Калеан узяв мою руку і підвів до одного місця за столом. Я опинилася від нього ліворуч, Елім сів навпроти мене, поряд з ним Кірам, третій брат, а біля мене Аліта. Стіл величезний, відстань між кожним місцем велика, але мені дуже незручно бути так близько до Калеана.

Прислуга подала по черзі кілька страв, все гарно та дуже смачно. Раніше таке обслуговування я бачила лише в іноземних фільмах про старовину, де жінки ходили у пишних сукнях, а чоловіки носили фраки. За столом старші Нотрили завели невимушену розмову, залучаючи нас з Алітою до розмови. Такі всі ввічливі, щирі джентльмени. Я ніби у фільм потрапила.

Зрозуміла, чому всі в цьому будинку говорять такою пишномовною мовою. Вони ж усі уродженці минулого століття! А старший може вже зовсім другу сотню розміняв, хто його знає. Усміхнулася від своїх думок.

- Як думаєш, Есмеральдо? - На мене запитливо дивиться саме той, про кого я думала, старший Нотрил.

- Дуже смачна риба, дякую, - відповіла перше, що спало на думку. Ми ж усі рибу їмо, мабуть, про це й мова. Всі теми легкі, то про погоду, то про їжу. Поговорити загалом нема про що.

Усі присутні відпустили делікатні смішки. Я зрозуміла, що відповіла невпопад.

- Вибачте, я задумалася, і все прослухала.

Ні, соромно мені не стало. Навпаки, легше від того, що я не влилася в їхнє коло. Я залишилася собою, чого і спробую завжди дотримуватися.

- Ми говорили про фрески у паризькому соборі. Ти ж там була?

- Не була, але знаю, що там гарно.

Про фрески ... бе. Про що люди говорять за їжею, знаєте? Про фільми, про музику, хоча б може про книги. Так є маса тем для розмови, веселіше буде, ніж ці ваші фрески. І слово ще яке! Мені теж подобається мистецтво, але коли воно легко подається, без пафосу.

За столом повисла засмучуюча тиша. Я опустила очі у тарілку, за моїм прикладом те ж збробила і Аліта. Тільки Елім відкрито посміхається, все спостерігаючи за моєю метушнею.

- Як тобі книга, яку я рекомендував прочитати минулого разу?

- Дуже цікаво, дякую, Еліме. Я дедалі більше дізнаюся про наше ремесло. У мене було кілька запитань, я не знала, кому їх адресувати.

- Ти можеш спитати мене, - майже в один голос відповіли Калеан та Елім.

- Дякую, краще наступного разу в бібліотеці. Як твоє стегно, Еліме? Не болить?

На мене запитливо подивилося все сімейство, потім погляд перевели на молодшого брата, чекаючи на його відповідь. Я зрозуміла, що тут ніхто не підозрює про те, що учинив їхній родич.

- Все гаразд, дякую, Есмо.