Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Ноксор.

Мить і я знову обережно підминаю мале тільце під себе притискаючи власною вагою, знерухомлюючи. Впиваюся жадібно у її губи одразу проникаючи глибше відчуваю власний залізний присмак. 

Відірвавшись прикушую власну мітку Хмаринка зі гучним стогоном хапається за мене. Я чув її бажання що кортіло теж перевірити мої відчуття!

Марія.

Задихаючись від бурі почуттів що пробивали мене наскрізь і запаху розжареного сонцем повітря з пекучим полум’ям, я натрапляю поглядом на свій укус що ще виднівся. Але навколо нього вже почали проявлятися ледь помітні візерунки що ставали насиченішими. 

А що як спробувати?

– Якщо кортить, то давай – шепоче мені прямо на вухо даючи зелене світло моїй цікавості.

Обережно торкаюся мітки пальцями, драконове тіло напружується. Нокс впирається своїм чолом мені у ключицю. Тоді пробую торкнутися мітки губами, дракон затремтів рвано видихнувши, а мою свідомість щось приємно залоскотало! 

Що це було?

– А ти спробуй ще раз і дізнаєшся – мов прочитавши мої думки пропонує дракон.

І я злегка прикушую мітку на що з Ноксора одразу виривається гортанний рик, притискаючи мене до ліжка міцніше, а мене раптом накриває настільки шаленою хвилею почуттів, від яких просто зносило дах!  

Далі все відбувалося мов у сні! Ми начебто з ланцюгів зірвалися, не могли насолодитися один одним просячи ще й ще! 

Розчиняючись у власних почуттях і кожній клітині тіла! Поринаючи у дивовижний стан піднесеності доки ми і наші душі не злилися воєдино! 

******

Прокидаюся від монотонного погладжування моєї спини туди, сюди. Лежачі у Нокса на грудях що повільно підіймалися, я не поспішала розплющувати очі. Насолоджуюся як одна рука проходиться по спині, а інша ніжними рухами погладжувала моє стегно. Мені аж кортіло солодко замуркотіти настільки це було приємно!

– Знову нахабно прикидаєшся? – хитрий шепіт залоскотав мені маківку.

Розплющивши очі мружусь від тьмяного ранкового світла, та згодом мої очі призвичаюються до світла. Підводжу погляд на задоволеного дракона. 

– Доброго ранку. Схоже сьогодні в тебе гарний настрій. – хриплю сонним голосом.

– Звичайно – притиска мене до себе ближче.

–  Я можу поцікавитися, що стало причиною твоєї такої задоволеної мармизи?

– Ти моя крихітна срібна Хмаринка. Адже ми тепер пов’язані.

Помічаю чорний візерунок у нього на шиї що сповзає у вигляді димки на ключицю і плече.

– Це моя мітка? – милуюся і обережно торкаюся її країв, насолоджуючись емоціями свого Дикунчика. А як виявляється це було досить приємно!

– Так – хрипить, а я вже вираховую свій план втечі до теплої ванни і маленьких пустощів!

Користуючись розслабленістю дракона схиляюся до його мітки і злегка кусаю, підсвідомість одразу пробиває шалене полум’я ейфорії що так і спалює мій мозок з середини диким бажанням! 

– Хмар-р-ринко – з гарчанням кличе мене Ноксор, ловить і валить мене на ліжко при спробі втечі.

Я вибухаю сміхом що не в силах стримати, а в дракона нервово сіпається кутик губ у напівпосмішці. 

– І куди це ти зібралася? Невже знову тікаєш від мене? 

– А що не можна?

– Чому ж біжи, але знай покарання буде спокусливо нестерпним.

– Для кого саме? – дражнюся.

– Хотів би я сказати лиш для тебе, але боюся що і сам буду піддаватися спокусливим тортурам.

Ноксор пристрасно припадає до моїх губ важко відкривається.

– Це було перше попередження.

– А що як все одно втечу?

Дракон схиляється до мене і ледве торкаючись моїх губ своїми, промовля:

– От же ж капосна Хмаринка. Я ж вже тобі казав, що нікуди ти від мене не дінешся, ні в цьому житті, ні в іншому. Я всюди зумію тебе віднайти моя крихітна срібна Хмаринка.