Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Невдовзі Марія з Ноксом повернулися з невеличкої подорожі де вони знайшли просто чудесніше місце куди переїдуть. Воно знаходиться неподалік узлісся “Тихого лісу”, поблизу міста. Звідки відкривається неперевершений вигляд на блакитне море! А якщо спуститися вниз по стежині, то можна вийти і на самий пляж! З до речі, дуже м’яким пісочком! 

З допомогою Лайона і чітких координат потрібного місяця, їм вдалося перемістити маєток. 

Що мушу визнати було просто фантастичним видовищем! Треба буде якось записати те заклинання перенесення! Бо ж, корисне! 

Далі наша бешкетлива Єва все ж змогла випросити оновлене тіло як у драконів, правда з її душею прийшлося трохи повозитися, щоб підкоригувати, але то пусте. 

Тепер вона бігає і не може нарадітись своєму драконячому хвостику!

Перші дні після обновки були звичайно спокійні і Єва навіть дотримувала власного слова, слухатися і вчитися, але… як то кажуть ненадовго. Бо за тиждень покірності настав день веселощів і ледве не зруйнованого маєтка! Ха-ха!

Тож, що ми ще маємо? Марія замінила всі скерипі своїх привидів на оновлені. І Ноксор нарешті зміг познайомитися з її батьками. Чому дуже зраділа Ліліан, а от про Грейсона таких успіхів сказати не можу. Проте він старається цілком і повністю прийняти свого зятя що дуже похвально! Звичайно не без допомоги милої Ліліан!

До речі, що до новин! Я тут помітила що Горішок не рівно дихає до малої капризульки. Бідний постійно намагається привернути Євину увагу що йому цілком вдається, але поки що капризуля верне носом, але не відмовляє.

По секрету скажу їй він теж до вподоби!

І так продовжимо, Кай в нас спокусився мистецтвом і почав вчитися ліпнини і досить непоганій я вам мушу скажу. Адже не втрималася і сама прихопила один екземплярчик у вигляді Сойки! Думаю він не буде проти.

Кея добре здружилася з Ненсі що іноді їх просто не відірвати один від одної. Хоч Ненсі спочатку з підозрою дивилася на неї, та все ж розтанула. 

Бен став гарним майстром і поки що його робота складається з оновлення меблів у маєтку і дуже часто лагодити те що “випадково” зламала Єва своїм хвостиком. 

А між Лайоном і Ненсі все й досі кипить неприборкана пристрасть яку він помалу приборкує. Хоч покоївка іноді і крутить носом, але коли він не бачить задоволено посміхається.

А ще, щодо нещодавньої новини про яку не дізнатися просто неможливо! Бо її обговорюють не тільки у Вілардії, а й у Драґарі! Те, як Ноксор примудрився від злості вибити половину вирв на пустищі і особливо ту най величезну! Я сама з цікавості вирішила поглянула на те все і мушу визнати, що це видовище не з найприємніших!

Хм-м, наче ні про кого не забули так, що можна продовжувати!

І так, нещодавно я чисто “випадково” почула про плани Марії поїхати у місто до тієї чарівної кондитерської! 

Ну що поробиш, всі люблять солодке і я не виключення!

Так, от Мрія як зазвичай прогулювалася з Ноксором по базарних вуличках Вілардії, неквапливо вони заходили до різних крамниць. Поки не дійшли до такої довгоочікуваної кондитерської “Солодкий дім!”

Отож, емоції в сторону і вмикаємо холоднокровність, щоб виглядати як найбуденніше.

Марія заходить до кондитерської де в уважних пошуках видивляється щось нове. Чується дзенькіт вхідного дзвіночка і всередину заходить пухка панночка, на яку краєм ока кидає Марія впізнаючи в ній “знайому” з аукціону. 

(Примітка: це та що купила ненажеру вампіра).

Вони обидві сумлінно обирали солодощі, синхронно зітхнувши. Бо обидві не знайшли того чого хотіли. 

Навіть і не підозрюючи що ця зустріч була кінцем, але й початком чогось нового.

Ох! Гарно сказала! Треба виділити і підписати, щоб не забути внести до списку “Цитат власного життя!”

(Навіть і не підозрюючи що ця зустріч була кінцем, але й початком чогось нового!)

Підпис: Невідомий спостерігач.

Є!

А! Ой! Ви ще тут? 

Що ж, думаю вам буде цікавіше послухати їхню розмову між собою ніж, як я буду записувати у блокнот свої плани на майбутнє. Та й вам знати цього не можна! Так що киш звідси до головних персонажів!

“В кондитерській: неочікувана зустріч.”

Ех, невже не залишилося ні шматочка фірмового торта що мені пропонував пекар? 

– Вибачте… – я затихла як і та пухка пані що мовила зі мною в унісон. 

Боже ж ти мій! Це ж вона та прибабахана що купила того вампіра! А я вже думала що її з'їли.

Вона якусь мить дивиться на мене, а потім все ж запитує першою.

– Гей, є там хто?

– Так пані, чим я можу вам допомогти? – озивається старий пекар.

– А у вас не залишилося фірмового тортика з тістечками які я у вас замовляла?

– На жаль ні. Мені дуже шкода, але той інгредієнт в мене закінчився і я не зміг приготувати вам ті тістечка, а щодо торта, може виберете якийсь інший?

– Гаразд, дякую.

– А що ви бажаєте пані? – звернувся вже до мене.

– Ой, я ще не визначилася що хочу.

– Тоді не буду вам заважати.

Старий пекар знову пішов до себе у комірчину. 

Я стояла досить близько до пухкої панночки, через малу габаритність кондитерської. Тому я чула кожне її невдоволене бубоніння що й мені псувало настрій. Ех, та за що?

– Хм, чому тут немає карамельних фруктів? – бубонить собі під ніс – Як же не вистачає тих вуличних ларьків з купою шпажок з полуницею у карамелі або яблук. Блін, аж слинка котиться. Ну що за світ, навіть нормальної вуличної їжі немає.

Не скажу що наприкінці мене не зацікавила її розмова, адже тут і справді нічого такого не було, як би я не шукала. Що-що, а з цим я з нею погоджувалася.