Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

Таксі зупиняється біля воріт. Я виходжу з машини і прямую до батьківського будинку. Зайшовши у двір через хвіртку, до мене назустріч біжить Арчі. Підбігши, він починає радісно скиглити і стрибати навколо, активно виляючи хвостом.

Арчі звичайна дворняжка, але дуже розумна. Часом ми з батьками навіть дивуємося, як добре він усе розуміє.

– Арчі, Арчі! Привіт мій хлопчик, – я гладжу його і чухаю за вушком, від чого він починає скиглити ще більше.

Тато взяв його до нас ще цуценям. Відтоді минуло вже багато років, але як для старого собаки, Арчі дуже жвавий, і ще сповнений сил.

Я заходжу в будинок, а назустріч мені вже поспішає мама.

– Ланочко, сонечко, – вона обіймає мене міцно.

– Привіт матусю.

– Нарешті ти приїхала. Ми з татом так сумували за тобою. Ой, що це я, проходь мила. Дімо, ти де?! Ланочка приїхала, – голосно гукає мама.

Із кімнати виходить тато і поспішає до мене з розпростертими обіймами.

– Лано! Нарешті донечко, а то ми вже зачекалися на тебе. Проходь, давай я допоможу з сумками.

Як добре в батьківському будинку. Де тебе завжди чекають, де тобі завжди раді.

За обідом я розповідаю батькам про свої успіхи на роботі, про свою подружку Елю та її сім'ю. Єдине, я не згадую про знайомство з приголомшливим чоловіком і його сином. Батьки ставитимуть запитання, а я поки не готова на них відповідати.

На честь мого приїзду мама приготувала мої улюблені пиріжки з вишнями.

– Ланочко, тут нещодавно Паша цікавився тобою, питав, чи приїдеш ти на свято, – мама пильно дивиться на мене, чекаючи моєї реакції.

Я невдоволено підтискаю губи, не бажаючи говорити на цю тему. Мама й тітка Маша давно намагаються посватати мене за її сина, але я не хочу мати з ним жодних стосунків.

– Лано? Ти чула, що я сказала? – мама не вгамовується.

– Мам, я почула тебе, і вже неодноразово говорила, що Паша мене не цікавить.

– От даремно ти так. Він, між іншим, став дуже завидним нареченим. Магазин свій відкрив, машину купив. Ось звабить його якась дівчина, потім будеш шкодувати, що втратила своє щастя.

– Ой, мам, – я кривлюся так, наче лимон з'їла, – нехай би він уже знайшов собі когось і відстав уже від мене нарешті. Не подобається він мені, розумієш?

– Не розумію, – невдоволено знизує плечима мама, – що тобі не так? Молодий, не п'є, з грошима, – мама примружується і підозріло дивиться на мене, – чи в тебе вже є хтось?

Я ледь не давлюся чаєм від несподіваного запитання. Не хочу розповідати про Влада, поки в нас усе в підвішеному стані.

– Невже знову зі своїм Денисом зійшлася? – сплескує руками мама.

– Мам, та ти що! Ніколи в житті. Він зрадив мене, а я зради не прощаю.

– Тань, ну що ти причепилася до дитини? – тато входить на кухню і приєднується до нашої розмови.

– Ну, що значить, причепилася, а Дім? Я взагалі-то онуків хочу дочекатися і поняньчити їх встигнути. А оскільки Лана в нас перебірлива, то, мабуть, не світить мені це.

– А як щодо Паші? – тато дивиться на мене невинними очима. – Ось він мені недавно такий спінінг подарував, навесні випробую...

– Так все, досить! – не витримую я. – Давайте домовимося, що я сама розберуся зі своїм особистим життям. Перестаньте мене сватати. І взагалі, я не хочу більше говорити на цю тему.

На цьому ми закінчуємо нашу дискусію, на щастя для мене.

***

31 грудня.

Весь день ми з мамою готуємо різні страви на святковий стіл. Мамині фірмові салати, закуски, м'ясо по-французьки, мій улюблений «Медівник».

Протягом дня в мене з голови не виходить Влад. Цікаво, чим він зараз зайнятий, чи думає про мене. Як він збирається проводити новорічну ніч.

Нарешті все готово, до Нового року залишається небагато часу і можна поки що відпочити. Я беру телефон і лягаю на диван. Бачу кілька вхідних повідомлень від Влада, і мій пульс частішає. Він надіслав їх ще дві години тому.

«Привіт, як ти дісталася?»

«Лано, ти вже на місці?»

«Ти що, ігноруєш мене? Відповідай негайно!!!»

Ось що значить, не відповіла одразу. Я бачу, що Влад зараз перебуває онлайн, тому не тягну час, а одразу ж пишу йому відповідь.

«Привіт. У мене все гаразд, дісталася без пригод. Цілий день готувалися до свята, щойно прочитала твої повідомлення. Як ти, як Даня?»

Влад щось довго пише. Я вже починаю нервувати, але тут від нього приходить відповідь.

«У нас теж усе добре. Ялинка вбрана, їжу з ресторану замовили, скоро прийдуть гості. Данька сумує за тобою. Запитує весь час, коли Лана приїде. Я сказав, що скоро. Ти ж не будеш засмучувати дитину і прийдеш до нас у гості, коли повернешся?»