Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

Відкинувши назад голову, Грант подивився на дівчину.

- Вона майже руда, - хмикнув. Родичі будуть щасливі познущатися з нього.

Якось так склалося,  що всі в його сім’ї  були чорнявими.

Лють і гнів вже давно вщухли, потрохи заспокоювалося і серце, що все ще стривожено стукотіло в грудях.

- Ну що ж мила, більше тебе ніхто не скривдить. - з цими словами Грант скочив на ноги.

Голосно наче навпіл розрізали повітря  туго заплетене в бойову косу чорне волосся.

- Свою  вину перед  тобою  спокутую  трохи пізніше. А зараз ми розберемося з твоїм кривдником, - і цьомкнув її в ніс. - А завтра познайомимося ще раз. Але вже за всіма правилами. Так,  як то мало відбутися десять років тому.

- Охороняти, - виходячи з упокоїв, кивнув Мороку.

А Морок йому у відповідь глузливо заклубився – заіскрився.