Читати книгу - "Маска та лід, Льюїс Бенте"

— Артем, я… — вона затримала подих, намагаючись зібратися. — Я не знаю, чи готова я повністю вірити тобі зараз. Я багато разів відчувала, що ти віддаляєшся, що ти проводиш більше часу з іншими людьми, а не зі мною. І це мене лякає.

Артем підняв руки, ніби намагаючись її заспокоїти.

— Я знаю, я мав бути більш відкритим з тобою. І я не хочу, щоб ти відчувала себе так. Це не через тебе. Просто є багато чого, що я намагаюсь зрозуміти в собі.

Аліса схилила голову. Вона відчувала, як її серце стискається. Можливо, це був той момент, коли все мало змінитися, але питання “що далі?” залишалося без відповіді.

— Мені потрібно більше часу, — сказала вона тихо, не піднімаючи очей. — Я не можу одразу прийняти твої слова, Артем. І я не можу просто вирішити все так, як ти хочеш.

Артем замовк, і обличчя його стало серйозним. Він розумів, що це не буде легко. Але, мабуть, він знав, що важливою була не тільки його готовність, але й готовність Аліси.

— Я дам тобі цей час, — сказав він після паузи, намагаючись не виглядати розчарованим. — Я буду чекати, Алісо, і не буду тиснути на тебе. Ти сама повинна вирішити, що для тебе важливе.

Аліса подивилася на нього і помітила, що він був чесним. Його очі не були сповнені маніпуляцій або хитрості. Він був таким, яким був, і хоче бути частиною її життя. І це було те, чого вона не могла сприйняти одразу.

— Дякую, — сказала вона, коли голос трохи тремтів. — Це багато для мене означає.

Вони йшли мовчки ще кілька хвилин, і кожен з них переживав цей момент по-своєму. Аліса відчувала, що це був тільки початок нової історії, і хоча вона не могла сказати, що все буде легко, вона знала, що, можливо, це було те, чого їй не вистачало — і чого вона насправді потребує.

В кінці шляху Аліса зупинилася і подивилася на нього.

— Але, Артем, я маю поставити питання: що ти відчуваєш зараз? І чому для тебе важливо бути зі мною?

Артем зітхнув і, зробивши крок ближче, сказав:

— Я відчуваю, що коли я поруч з тобою, все має сенс. Ти інша, Алісо. Ти змінюєш мене, навіть якщо ти не бачиш цього. І я хочу бути поряд, щоб підтримувати тебе, як би складно це не було.

Від цих слів її серце знову почало битися сильніше, але цього разу вона була готова прийняти свої емоції. Вона ще не знала, як все буде, але вона була готова рухатися вперед, хоча й з усвідомленням того, що їй ще належить пройти багато важливих етапів, аби зрозуміти, чого вона хоче насправді.

Артем узяв її за руку.

— Ми зробимо це разом, Алісо, — сказав він, і цього разу вона зрозуміла, що він дійсно готовий йти поруч з нею.

Це було лише початком їхнього шляху, але вже зараз Аліса відчула, що для них двох все може змінитися. Вони були готові змінити своє майбутнє.

Розділ 56: Тіні минулого

Аліса сиділа на своєму улюбленому місці в бібліотеці, втираючи пальцем край книги, що вона так і не змогла прочитати до кінця. її думки знову й знову поверталися до розмови з Артемом, яка залишила відчуття, наче вона стояла на порозі чогось великого, але невідомого. Вона вирішила дати йому шанс, і хоча її серце ще було наповнене сумнівами, щось всередині підказувало, що це правильний крок. Але був ще один момент, який турбував її: її власні почуття до нього. Чи дійсно вона готова відкрити себе так, як повинна була б?

До того ж, ще одна проблема назрівала: її навчання. Оцінки стрімко падали, а її батьки ставали все більш невдоволеними. Вони не могли зрозуміти, чому їхня «ідеальна» донька так відхиляється від своїх зобов’язань.

— Алісо, ми повинні поговорити, — сказала мама в один вечір, коли вона повернулася додому після школи. В її голосі було відчуття невдоволення, і Аліса миттєво зрозуміла, що знову буде розмова про її оцінки.

— Знову це? — запитала вона з важким зітханням, збираючи сили, щоб не втратити самовладання.

— Так, знову це, — відповіла мама, сідаючи поруч з нею за столом. — Ти знаєш, що твої оцінки в школі погіршилися. Я не розумію, чому ти так відносишся до своїх обов’язків. Це не в твоєму стилі.

Аліса підняла очі на маму. Вона не знала, що відповісти. Вона не могла сказати, що її серце зараз було розірване на дві частини: між власними бажаннями і вимогами батьків.

— Я все ще встигаю зробити домашнє завдання, мама, — тихо відповіла вона. — Це просто тимчасова проблема.

Але мама не була задоволена такою відповіддю.

— Тимчасова? А як довго ти ще збираєшся «тимчасово» ігнорувати навчання? Ти маєш розуміти, що твоє майбутнє залежить від того, як ти сьогодні працюєш. Ти не можеш тільки мріяти про якісь романтичні пригоди.

Аліса відчула, як на неї накочує хвиля злості. Вона не могла зрозуміти, чому її батьки завжди були так зосереджені на її досягненнях і не бачили, що вона також має свої внутрішні переживання.

— Я не збираюся «ігнорувати» нічого, — сказала вона через зуби. — Мені просто потрібно більше часу для себе.

Мама тяжко зітхнула і вийшла з кімнати, залишивши Алісу наодинці з її думками. Вона відчула, як усі її емоції змішуються в одну масу. Між навчанням, стосунками з Артемом і вимогами батьків вона почала відчувати, що стає все більш загубленою.

Тим часом в школі ситуація не ставала легшою. Артем став ще більше віддалятися, хоч і обіцяв бути поряд. Вона помічала, як він більше часу проводить із Деймоном і його компанією, з якими вони все частіше зустрічалися після школи. Це починало викликати у Аліси ревнощі, хоча вона сама не могла зрозуміти, чому.

Одного дня, коли Аліса поверталася додому після тренування, вона побачила його разом з якоюсь дівчиною. Вони сміялися, і Артем дивився на неї так, як вона ніколи не бачила. Це було не просто дружнє спілкування. В серці Аліси різко щось схололо. Чому вона так реагує?

На наступний день у школі Аліса спостерігала, як він знову прогулюється коридором з цією дівчиною. Вона не змогла стриматися і підійшла до нього.