Читати книгу - "Маска та лід, Льюїс Бенте"

Він мовчав кілька секунд, і, здається, щось в його виразі змінилося. Він нахилився до неї і обережно взяв її за руку, ніби намагаючись зрозуміти її емоції.

— Алісо, я не знав, що це для тебе так важливо, — сказав він тихо. — Я думав, що ми просто… ну, друзі. Але, можливо, я дійсно не бачив всього.

В її серці заворушилося щось тепле, але водночас важке. Вона не знала, чи готова вона довіряти йому знову. А може, це був саме той момент, коли вони обидва повинні були розібратися в своїх почуттях.

— Можливо, ми повинні подумати, чого ми насправді хочемо, — тихо сказала вона.

Артем кивнув, і на обличчі знову з’явився вираз невизначеності.

— Може, і так, — відповів він, все ще тримаючи її руку, ніби даючи їй шанс знайти відповідь.

Розділ 54: Призначення майбутнього

На наступний день після розмови з Артемом Аліса відчула, що в її голові нарешті з’явилася ясність. Але цей спокій був лише тимчасовим. Всі ці думки, все, що вона пережила, не могли так просто зникнути. Тепер, коли вона прийняла рішення, що хоче бути з ним, їй доведеться зробити ще кілька кроків вперед, щоб переконатися, що це дійсно те, чого вона хоче. І чи готова вона до наслідків.

Школа, наче не помічала цієї внутрішньої боротьби, і життя продовжувалося своїм черговим, звичним ритмом. Але для Аліси не було нічого звичного в тому, що відбувалося всередині її душі.

Її стосунки з Артемом здавалися хиткими, немов вони стояли на межі чогось важливого, але водночас — невизначеного. Вони продовжували спілкуватися, але було щось таке, що тягнуло їх у різні боки, а самі вони це не могли зрозуміти.

Аліса все частіше помічала, як він починає віддалятися. Вона не розуміла, що саме змінюється, але відчувала, що він уже не так цікавиться її думками. І що ще важливіше — на горизонті з’явилася нова постать.

Деймон.

Він став все більше залучати Артема до своїх ідей, організовував виїзди на хокейні матчі, навіть зібрав компанію друзів для спільних вечорів. І хоча Аліса намагалася не показувати своїх емоцій, її це дратувало. Вона знала, що це був його спосіб маніпулювати Артемом, а сама не могла зрозуміти, чому так важко прийняти цей факт.

— Чому він так змінився? — думала Аліса, сидячи на своєму улюбленому місці біля вікна. — Це через мене? Або просто через те, що я почала діяти і показувати йому свої почуття?

І тут прийшов момент, коли їй довелося зіткнутися з реальною проблемою. Її оцінки почали різко падати. Вона більше не могла так, як раніше, фокусуватися на навчанні, бо її думки постійно крутилися навколо Артема, навколо цього суперечливого почуття, що висіло між ними. Вона знала, що це не можна ігнорувати, але водночас не могла зупинити себе.

У класі стало очевидним, що вона не могла тримати баланс. Здавалося, ніби всі предмети, навіть ті, що їй раніше давалися легко, стали все важчими. І хоча Аліса не любила просити допомоги, її друзі почали помічати, що вона занадто занурена в свої переживання, щоб встигати за навчанням.

— Ти виглядаєш втомленою, — сказав одного разу Деймон, коли вони сиділи разом на перерві. — Ти знову про Артема?

Аліса розсміялася, намагаючись приховати свої переживання. Але Деймон бачив її по-іншому. Він був досвідченіший, розумів, що відбувається, навіть коли вона не хотіла відкриватися.

— Не переживай, Алісо, — сказав він м’яко. — Ти не зобов’язана все вирішувати одразу. Візьми паузу і сконцентруйся на собі.

Аліса кивнула, але її серце залишалося важким. Вона хотіла щось змінити, хотіла почати діяти, але як вона могла взяти на себе цю відповідальність, коли не могла навіть визначити, чого хоче?

Одного вечора, коли Аліса вже втомлена від всіх сумнівів і думок, вона вирушила додому. На зупинці її чекала несподівана зустріч. Артем.

Він був знову тут. І хоча це було несподівано, її серце підскочило, коли вона побачила його на відстані.

— Привіт, — сказав він, і його голос був спокійним, але в ньому явно звучала потреба в поясненнях. — Можна поговорити?

Аліса відчула, як серце забилося швидше, і навіть не могла зрозуміти, чи була вона готова до цієї розмови. Але не могла відмовити.

— Так, давай поговоримо.

Вони вирушили разом по вулиці, і цей момент став певним переломним для обох.

— Алісо, я… — почав він, трохи запнувшись. — Я розумію, що ти переживаєш, і я не хочу, щоб ти почувалася так, ніби я віддаляюся від тебе.

Аліса зупинилася, вдивляючись у його очі. Її серце стало трохи спокійнішим, але ще й болючим.

— І що ти хочеш сказати? — запитала вона, дивлячись йому прямо в очі.

— Я хочу бути з тобою, Алісо. І я розумію, що ти для мене більше, ніж просто подруга. Але я не хочу робити тобі боляче, і тому мушу бути чесним з тобою.

Аліса відчула, як її серце розривається на частини, і навіть не могла сказати нічого. Вона знала, що цей момент змінив усе, але тепер залишалося лише одне питання: чи готова вона впустити його повністю в своє життя?

Розділ 55: Розриви та нові початки

Аліса не могла повірити в те, що почула. Усі її сумніви, усі страхи, які вона ховала глибоко всередині, раптом стали реальністю. Артем говорив, що хоче бути з нею, але вона відчувала в його словах щось таке, що змушувало її вагатися.

“Він хоче бути зі мною… але чи дійсно готовий до цього?” — думала Аліса, відчуваючи, як її серце тріпоче від хвилювання.

Вони продовжували йти по вулиці, але кожен крок здавався важким, немов земля під ногами ставала все м’якшою і нестримною.

Артем зупинився і повернувся до неї.

— Алісо, — сказав він, його голос був трохи тривожний, але твердий. — Я хочу все пояснити. Я знаю, що ти переживаєш, і я не можу дозволити собі бути невизначеним щодо того, що відбувається між нами. Я вже давно відчуваю, що між нами є щось більше. Я не хочу, щоб ти думала, що я маніпулюю тобою або хочу тебе втратити.

Аліса опустила погляд. В її голові було багато питань, але найголовніше полягало в одному: чи дійсно він відчуває те ж саме? Чи дійсно його слова відповідають його вчинкам?