Читати книгу - "Гепард, Джузеппе Томазі ді Лампедуза"

приниження через неминучу розмову з мером-плебеєм дедалі більше пригнічували його, і він марно називав у думці двох підстрелених бекасів та кролика «донами Калоджеро». Хоча князь був готовий проковтнути цю бридку жабу, однак відчув потребу дістати більше докладних відомостей про свого супротивника, а також прозондувати громадську думку щодо того кроку, який він наважився зробити. Отож, удруге за цей день дон Чіччо був спантеличений несподіваним запитанням:

— Слухайте, доне Чіччо, ви добре знаєте тутешніх жителів. Скажіть мені: що насправді думають про дона Калоджеро в Доннафуґаті?

Дону Тумео здавалося, що він уже достатньо ясно висловив свою думку про мера, і він вже було збирався це повторити, але раптом згадав ті балачки про залицяння Танкреда до Анджеліки, які можна було почути на кожнім кроці в містечку, і відразу ж збагнув, якого він дав маху, дозволивши собі так неповажливо висловлюватись про дона Калоджеро перед князем, якщо в цих плітках є частка правди; проте десь у глибині душі він радів, що не сказав нічого поганого про Анджеліку, і навіть забув про біль укушеного пальця.

— Зрештою, ваша вельможносте, дон Калоджеро зовсім не гірший від інших людей, що останнім часом випливли на поверхню.

Похвала ця була так собі, але її вистачило, щоб дон Фабріціо став наполягати:

— Даруйте, доне Чіччо, але мені дуже цікаво знати правду про самого дона Калоджеро та його родину.

— Ця правда, ваша вельможносте, полягає в тому, що Калоджеро дуже багатий і дуже впливовий. Його скнарість відома всім. Коли Анджеліка вчилася у Флоренції, Калоджеро з жінкою снідав одним яйцем, але, якщо треба, він ніколи не шкодує грошей. А що кожна витрачена ліра потрапляє в чиюсь кишеню, то від нього тепер залежить чимало людей. Проте із своїми друзями він поводиться чесно і великодушно, ніде правди діти. Селянам, які орендують у нього землю, іноді доводиться зі шкури лізти, щоб заплатити йому, але минулого місяця він позичив одинадцять унцій Паскуале Тріпі, який допомагав йому під час висадки, і без ніяких процентів! А це найбільше чудо відтоді, як свята Розалія зупинила пошесть у Палермо. Він хитріший за самого чорта, шкода, що ваша вельможність не бачила його навесні: він снував по всій окрузі, мов той кажан — на возі, верхи, пішки, в зливу і в спеку — і там, де він проходив, як гриби по дощі, з’являлись таємні товариства, які торували шлях «визволителям». Це якась кара Божа, ваша вельможносте, справжня кара Божа. А його кар’єра лише починається. За кілька місяців він буде депутатом Туринського парламенту, а згодом, коли почнуть розпродувати церковні землі, за безцінь скупить маєтки Марка та Машіддаро і стане першим поміщиком в окрузі. Ось який цей дон Калоджеро Седара, ваша вельможносте, ось вам нова людина на весь зріст, хоч і шкода, що вона саме така, а не інша.

Дон Фабріціо пригадав розмову, яка відбулася між ним та отцем Пірроне кілька місяців тому в осяяній сонцем обсерваторії. Пророцтво єзуїта збувалось. А що, якби самому включитися в ці нові процеси, щоб принаймні почасти повернути їх на користь деяких представників його класу? Це була б непогана тактика. Роздратування, що його князь відчував од думки про недалеку розмову з доном Калоджеро, розвіялось.

— Але решта його родини, дон Чіччо, решта, хто вони насправді?

— Уже кілька років, ваша вельможносте, ніхто і в вічі не бачив жінки дона Калоджеро, крім мене. Вона виходить з дому лише до першої утрені о п’ятій годині ранку, коли в церкві немає жодної душі. О тій порі на органі не грають, але якось я навмисне встав удосвіта, щоб глянути на неї. Донна Бастьяна ввійшла в супроводі покоївки. Я сховався в сповідальні і спочатку нічого не міг розгледіти. Але наприкінці відправи в церкві стало так душно, що бідна молодиця забула про обережність і підняла вуаль. Слово честі, ваша вельможносте, вона прекрасна, мов сонце! Глянувши на неї, можна зрозуміти цю гниду Калоджеро, який ховає її від людських очей. Проте слуги тепер такі балакучі, що таємниці не вбережеш жодними перепонами. Схоже, що ця донна Бастьяна мало чим відрізняється од тварини — вона не вміє ні читати, ні писати, ні навіть сказати по годиннику, котра година, та й взагалі вона здебільше мовчить. Це просто чудова кобила, любострасна і дика, що навіть нездатна любити свою дочку. Одне слово, придатна лише для ліжка та й годі.

Дон Чіччо, королівський протеже та князівський фаворит, який був дуже високої думки про своє виховання, задоволено всміхався; він радів, що знайшов спосіб хоч трохи відомстити ворогові, який посягнув на його індивідуальність.

— А взагалі, — провадив він далі, — інакше й бути не може. Ви знаєте, чия дочка ця донна Бастьяна? — Тумео раптом обернувся і, підвівшись навшпиньки, показав рукою на невеличкий гурт хатинок, немов розп’ятих на схилі горба, які, здавалося, сповзали вниз, хоч їх одчайдушно намагалась затримати старенька дзвіниця. — Вона дочка Пеппе Джунта, одного з ваших орендарів із Рунчі. Він був такий грубий, такий неохайний, що його, даруйте на слові, ваша вельможносте, прозвали Пеппе Смерда. — Вдоволений, дон Чіччо почав чухати за вухом Терезіну. — Через два роки після того, як вона втекла з дому з доном Калоджеро, Пеппе знайшли мертвого з дюжиною шротин у спині на битому шляху, який веде до Рампінцері. Яке щастя для дона Калоджеро — бо тесть його що далі, то ставав усе набридливішим і свавільнішим.

Дон Фабріціо вже знав чимало і цих подробиць і навіть встиг обміркувати їх, але прізвисько діда Анджеліки він чув уперше. Перед ним раптом відкрились такі історичні глибини, такі безодні, порівняно з якими дон Калоджеро здавався квіткою, виплеканою на парковій клумбі. Князеві здалося, що під його ногами почала западатися земля. Чи зможе Танкред проковтнути це? А він сам? Тоді його голова мимоволі взялася обраховувати, який ступінь спорідненості може єднати князя Саліну, дядька жениха, та Пеппе Смерду, діда нареченої, але так ні до чого й не дійшов, бо такої спорідненості не буває. Анджеліка була Анджелікою, гарною дівчиною, справжньою трояндою, для якої прізвисько дідуся послужило добривом. «Non olet, — повторяв він про себе, — non olet, точніше foeminam ас contubernium olet»[99].

— Ви мені про все розповідаєте, доне Чіччо, про здичавілу матір і про смердючого дідуся, але не про те, що мене найбільше цікавить — не про синьйорину Анджеліку.

Вістка про шлюбні наміри Танкреда, хоча ще кілька годин тому вони були в зародковому стані, вже давно швидко б поширилася,