Читати книгу - "Шлюбна ніч, Каміла Дані"

Тремтячими руками відчиняю двері автомобіля і виходжу — мені просто потрібно втекти і подумати над тим, що щойно відбулося.

Прикриваю рукою рот і швидким кроком прямую якомога далі від автомобіля та цього диявола. “Ні, це просто гормони, гормони!”, — повторюю я в голові. Біжу вулицею на підборах, поки мене не наздоганяють і не ловлять в пастку з рук, міцно притискаючи до гарячого тіла спиною.

— Занадто пізно, Єво, тепер ти від мене нікуди не втечеш! Цього разу я тебе не відпущу! — реве мені на вухо Бичара, пробуджуючи в мені ще більше злості. Я, в першу чергу, злюся на себе за слабкість і на Бика за те, що дозволяє собі таке!

Роблю два глибокі ковтки повітря і повертаюся у цьому замку з рук обличчям до чоловіка. Дивлюся в очі, обдаровуючи їх моїм гнівом і ненавистю. Тільки хочу відкрити рот, щоб сказати все, що я про нього думаю, як нізвідки з'являються журналісти з камерами та фотоапаратами, починають клацати затворами й знімати, ставити якісь питання. Від спалахів камер у мене в очах знову починає темніти, і я ховаюся в обіймах Яромира. Прикривши щільно очі та поклавши голову чоловікові на груди, я міцно обіймаю його за талію.