Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"

Коли я повністю зібралась, то з дзеркала на мене дивилася зовсім незнайома леді, адже подібний вигляд для мене був дуже незвичний. Дуже рідко мені доводилося одягати такі красиві речі і тому я була навіть рада, що Том зламав свої обладунки, і ми опинилися саме в цьому місті. Незабаром ми разом з Фумі залишили номер і пішли на свято вздовж центральної вулиці, наповненої городянами. Спроба покликати Тома з собою виявилася провальною, його кімната була замкнена, і ми до нього не достукалися, мабуть він або пішов раніше, або дуже міцно спав.

****

Дівчина, яка проходила освітленою частиною вулиці поблизу крамничок у бік площі навіть не знала, що залишиться назавжди в пам'яті хлопця, який побачив її.

Її вогняно-червоне волосся було трохи прибрано в зачіску, яку тримала шпилька у формі блакитної лілії. На жаль на ній була маска і тому риси обличчя було не розпізнати, тільки бурштинові очі із золотою іскринкою видавали її особистість, але, на жаль, хлопець не знав нікого з такою зовнішністю.

За очевидними зовнішніми ознаками він визначив, що дівчина не ельфійка і швидше за все в цьому місті проїздом як і він. Також він припустив, що їй подобається блакитний колір, тому що вона була одягнена в сукню цього кольору, яка ідеально сиділа на її витонченому і стрункому стані. Швидше за все, щоб не замерзнути, вона одягла довгу синю накидку, до якої добре підходив браслет на правій руці за кольором. Подібні браслети хлопець бачив в одному з кіосків на ярмарку, і вони призначалися магам, наскільки він знав. А отже ця дівчина проходила навчання, або все ще проходить, в Альянсі магії. Цей факт дуже втішив його, тому що він був добре знайомий з головою Альянсу і той люб'язно допоміг би розшукати цю чарівну особу. Але так вже вийшло, що хлопець не міг зараз звернутися до Августія, тому що не хоче повертатися доки не виконає задумане. І тільки він відволікся на свої думки, як не помітив, що незнайомка зникла з поля зору. Він вирішив рухатися далі у бік площі, сподіваючись, що вони знову там зустрінуться.

****

Я ніяково відчувала себе в цьому одязі, бо битися з такою спідницею було б непросто, а це єдине, про що я останнім часом думала. І ще мені постійно здавалося, що за мною хтось стежить, чому ставало ще більше не по собі. Коли я вкотре побачила своє відображення, то все більше переконувалася, що ця сукня мені дуже пасує. І ті дрібні камінці, які прикрашали її, справді сяяли як зірки ранкової зорі, дякувати ельфам що я не одна тут так відсвічую, здається ці камінці досить популярні в оздоблені одягу і не тільки.

– Я б все віддала, щоб частіше ось так от вбиратися, – поділилася я своїм таємним бажанням з лисицею.

– «Щоб так одягатися, тобі треба вийти заміж за короля», – от так однією фразою вона зруйнувала мою мрію.

– Це неможливо! Він дуже старий! – заперечила я.

– «Але у нього ще є син, якого тобі доручено знайти», – грайливо посміхнулася Фумі, нагадавши про роботу. Мені довелося розповісти їй про завдання, адже складно приховувати щось від створіння, яке буквально під боком практично постійно, за винятком рідкісних випадків.

– Дідько, не нагадуй мені! Як же мені набридли ці неможливі завдання. Хочу нормального життя, – після я задумалася, і зрозуміла, що озвучила те, що мені нав'язувала мати з дитинства, а не те, що хочу насправді. Мені завжди казали, що головне щастя це – будинок, затишок, сім'я, і ​​це все ж таки в'їлося в мою підсвідомість, а чи так все це? Адже зараз я щаслива від того, що постійно в пригодах, а не вмираю від домашньої рутини, готуючи чоловікові поїсти, чи займаюсь пранням, чого я в апріорі робити не вмію. Тому можливо, чоловік помер би незабаром від харчового отруєння, бідолаха, і я стала б молодою вдовою. – Ні, я передумала! Не хочу такого нормального життя! Мене влаштовує нинішній стан речей! – переконалася я.

– «Швидко ж ти думку змінила. Але мені зараз ніколи з тобою теревенити. Потрібно відвідати старого знайомого».

– Якого ще знайомого? На побачення мабуть біжиш, – спробувала я її підколоти.

– «Мені потрібно зустрітися з однією людиною, яка зобов'язана мені з дечим допомогти... замість моєї допомоги», – образно пояснила вона.

– А, ну тоді гаразд, біжи, – махнула я їй, не уточнюючи про деталі її справи.

І Фумі буквально одразу ж рушила у невідомому мені напрямку. За час нашої розмови я вже встигла дійти до площі. Вона була не дуже далеко від готелю, всього хвилин п'ятнадцять повільної ходьби. Але за цей час я встигла помилуватися гарною архітектурою та ошатно прикрашеним містом.

– «Як же чудово танцюють ельфи», – думала я не відриваючи погляду від їхніх граційних рухів. – «Чому я не народилася ельфійкою, була б багатою і жила б у розкоші. Але не судилося, я звичайна людина якій тільки й залишається виконувати завдання неприємного старого, ну або ж допомагати рідним завідувати трактиром», – зітхнула я, адже часто думала, що було б, якби я народилась кимось іншим.

Несподівано, в натовпі мене мало не збили з ніг, але я якось зуміла повернути рівновагу, опинившись віч-на-віч з якимось незнайомцем. Риси його обличчя приховувала маска як і у всіх тут, але посмішка була чарівною. Висвітлений чарівним світлом святкових вогнів, через це я трохи змогла розглянути його. Очі були темними, але здавалося, що в них була якась синва. Світле волосся, що падає на спину шовковою завісою, було дійсно довге і внизу перев'язане красивою стрічкою. Їх так і хотілося помацати. Всі ельфи були за своєю природою білявими, але цей хлопець точно був людиною дивлячись на форму його вух. Він високий, можливо, навіть як Августій, і зі спортивною статурою, дещо ширший, практично будь-якого ельфа в плечах. І в цілому, по його руках було видно, що швидше за все зброя йому не чужа. Йому дуже йшов його легкий костюм, який складався з таких деталей як штани, туніка та жилет. Все це було в світлих тонах, крім вишитого бірюзового із золотом візерунка на рукавах і комірі. Туніка була вільною, з широкими рукавами і коміром стійкою, який типовий тільки ельфійському одязі. Таким же візерунком як на туніці був повністю обшитий, злегка довший за звичайний, жилет синього кольору облямований хутром.