Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Нічого в листі нового не було написано. Все, що сказали Елені по телефону, підтвердилось. Прізвища учасників угрупування були зашифровані, але знайомі імена вона все ж таки побачила. Матіас, Деніс… Інших вона просто не знала. Тоді вони не представлялись, і їй взагалі здалось, що то були лише «пішаки» в їх команді. Охоронці, яких тримали для брудних справ. Але в документі значились не тільки п’ять імен. Їх було двадцять. Отже, тоді до Мартіна приїхали лише четверта частина «Червоних буйволів». А чомусь було схоже, що Деніс в них головний. І в списку учасників він зазначався на першому місці. Інших людей з цим іменем не було. Матіас був на другому місці. І ніяких інших «Матіасів» не було. Можна було подумати, що він був його правою рукою. Був… Дати завершення існування угрупування не було вказано. Але й не було інших років діяльності, окрім двадцятирічних подій. А далі все зашифровано. Знов. Але далі, від наступного рядка, в Елени понад міру закалатало серце. Людина відповідальна за збереження інформації та обмеженого доступу… Прізвище та ім’я її батька. Він… Вона не могла повірити. Він ризикнув своїм ім’ям, репутацією, щоб захистити її. Ніякої інформації про ту ніч. Нічого про їхню діяльність далі. Неначе її батько уклав з «Червоними буйволами» мирний договір. Вона вбила одного з них, а що натомість запропонував їм батько, щоб не було розголосу? Невже він пішов на їхні умови, про які так охоче тоді говорив Деніс? І яка існує вірогідність, що хтось з «Червоних буйволів» зараз дізнався, що Елена знову повернулась до Севільї…Чи це був заздалегідь продуманий план: скоїти серію вбивств, щоб виманити її з Мадриду; вбити Мартіна, коли вона вже повернулась; а коли вона захотіла все кинути та поїхати, вчинити замах на Альдо?

Елена вирішила зробити все, щоб домогтись дозволу на розшифрування документу. Вона мала за всяку ціну дізнатись, хто були учасники угрупування «Червоні буйволи», чи діють вони досі. А зараз вона мала намір відвідати Альдо. Вона була в нього два дні тому, але здавалось, що пройшла вічність з того моменту. Елена зараз тримала в голові стільки інформації, що їй просто було необхідно щось зробити. Але все ж таки щось суміжне залишалось між її думками та Альдо: чому він подав запит про «Червоних буйволів»?!

***

Елена не знайшла Альдо в лікарні. Там сказали, що як тільки підтвердили, що в нього вже пройшли всі ознаки струсу, Альдо поїхав додому. Туди ж і подалась після лікарні Елена. Дім Альдо знаходився в районі околиць Севільї. Далеко було йому їздити на роботу. Квартира знаходилась в новобудові, тому коли Елена під’їхала, її зупинили на пропускному пункті. Вона підтвердила свою особистість та до кого приїхала. Її швидко пропустили. Напевно посвідчення прокурора мало значення.

Квартира розташовувалась на десятому поверсі західного крила. Коли Елена вийшла з ліфту, Альдо вже стояв на порозі своєї квартири, притримуючи відчинені вхідні двері. Схоже, що охорона все ж таки його попередила.

- Привіт, Рівера.

- Привіт, Марчена. Не запросиш в середину?

- Хочу знати, для чого ти тут.

- Є розмова.

- Більше деталей.

- Це не для розмови біля ліфту на виду у всіх твої сусідів.

- Все рівно. Говори.

- Альдо, ми можемо все обговорити, але вже в самій квартирі.

- А що, якщо я не можу тебе запросити? Що, якщо я не один?

- Мене це не обходить. Це розмова стосується виключно роботи.

- Тоді поговоримо вже на роботі. За два дні я вийду. Приходь в морг.

- Добре. Не хочеш по-нормальному. Нехай. Я… Я знаю, що ти робив запит стосовно «Червоних буйволів».

- Не розумію, про що ти, Елено. Я вже сказав, що поговоримо в робочий час.

- Послухай. Це важливо. Мене можуть вбити, якщо я не зрозумію причини.

- Це не мій клопіт.

- На тебе скоїли замах можливо з тих самих причин.

- Це був просто спосіб мене пограбувати пізно вночі.

- Ти сам в це не віриш.

- Елено. Розмову завершено.

- Ні!

Керуючись емоціями Елена злегка відштовхнула Альдо в бік та зайшла в його квартиру.

- Я не знаю, що з тобою відбувається Альдо. Але… Але я не збираюсь ризикувати своїм життям через твої капризи. І ми поговоримо. Тут і зараз.