read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

341
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 30 31 32 ... 51
Перейти на сторінку:
Щоб ти сконав!

МАТИ: Щоб тебе мати скинула!

БАТЬКО: Щоб тебе батько задушив!

МАТИ: Щоб ти дитини власної не мав!

БАТЬКО: Щоб тебе діти вигнали!

МАТИ: Щоб діти тебе вдушили!

БАТЬКО: Щоб діти тебе осліпили!

ГЕНРИК: Усунути тих пияків, які надудлилися батьком і матір’ю! А я тверезий!

Харцизяки підходять до Батьків.

БАТЬКО: Генричку!

ГЕНРИК: Ну що таке?

БАТЬКО: Генричку...

Генричку, Генричку, я визнаю, що ти мене позбавив короля... але... преці я батьком тобі є... як той казав і теє... — хоч батька ти мене не позбавляй, а то земля розтріскається на дрібні кавалки з тріскучим тріскотом...

ГЕНРИК: Батько таке саме всевладдя, як король. Хіба не можеш ти казати від імені приватної особи? Невже завжди ти мусиш зодягати на себе титули якісь? Я хочу спати. Заберіть їх.

БАТЬКО:

Словами цими

Ти прочиняєш брами страшному лиху,

Що сапає в самій безодні... Боже...

МАТИ: Змилуйся...

КАНЦЛЕР: Над нами, грішними... (Витягає газету з кишені.) Війна!

ГЕНРИК: Що-що? Яка війна?

КАНЦЛЕР: Я тільки-но отримав цю газету.

Тиша.

Віддалений гарматний постріл.

ГЕНРИК: А й справді: там стріляють.

БАТЬКО: Еге ж, за лісом начебто...

Атмосфера паніки.

МАТИ: Йой, ліпше спакувати клунки.

КАНЦЛЕР: У разі чого можемо зійти до льоху.

БАТЬКО: Та артилерія ще квіточки. Найгірше гази. То тре припасів наскладати... (До Матері.) Купи, що вдасться, позаяк замкнуть усі крамниці.

МАТИ: Десь я ті протигази мала... але де? Десь мала я ті протигази, але геть-чисто забула... в якій шухляді...

Паніка наростає.

Та де ж вони лежали в мене?

Постріл.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Ближче.

КАНЦЛЕР: Чи віддасте, Ваше Величносте, якісь накази?

ГЕНРИК: Жодних наказів я не віддам, бо знаю, що це неправда! Усе неправда! Але водночас правда!

Наслухає.

Ого, як б’ють!

БАТЬКО: Що з нами буде? Що з нами теперка буде? Пожога, злидні, ґвалт, митарство і ганьба...

ГЕНРИК: І знову голову морочать!

Якісь фантазії пияцькі! Аж бухає

Від них горілкою! Гей, викинути їх!

БАТЬКО (п’яний):

Гик... Я п’яний... Гик... Най так і буде.

Мені це каже син... Що тут удієш... Але якщо я п’яний,

То поки вкинеш ти мене до льоху, з тобою хочу по чарчині вихилити... Я щось тобі скажу! Таке тобі шепну, що в голову твою це міцно вдарить... Та й тото.

МАТИ (п’яна): Тра-ля-ля...

БАТЬКО:

Ти з нею не женися!

Преці правду казав старий пияк.

Вона... як бак його... блудила з Владзьом у старі часи.

ГЕНРИК: Неправда!

БАТЬКО: А я тобі кажу!

Я не хотів тобі цього казати, бо троха встидно, та зара вже і так усе лихий візьме...

Саме в той день,

Коли вона з тобою заручилась,

Я у кущах їх здибав, у кущах на них наліз,

Ногою в них вступив!

ГЕНРИК: Неправда! А водночас правда!

МАТИ:

Я теж їх здибала,

Як вони лапалися під криницею.

У білий день! І він на ній, ну а вона до нього вся!

До нього, Генику! Ти не женися!

Постріл.

ГЕНРИК: Знову бахає!

БАТЬКО (визираючи у вікно): Військо.

КАНЦЛЕР: Військо.

МАТИ: І всі молодики. Це цуцики.

БАТЬКО: Та цуцики, а вже кривавляться.

МАТИ:

Мій Генику, ти не женися!

Вона до молодих всміхалася.

З молодиками гріховодила!

БАТЬКО:

З молодшими від себе.

Вона кривавилася!

МАТИ:

І під кущем

Або під деревом яким,

Або у житі...

БАТЬКО: Або в льосі!

МАТИ: Чи на горищі.

БАТЬКО: А може, в стайні!

МАТИ: Чи й у стодолі

Або в повітці для возів!

БАТЬКО:

Може, в трусах,

А може, й без!

(Визираючи крізь вікно.)

Гей-гей, як він його там душить, як гнобить і катує,

А зара застромив багнет у нього!

МАТИ: Руїна, згарище!

БАТЬКО: То ліпше заслонити це вікно, бо як вони назирять нас чи світло, можуть заскочити сюди й тоді до нас візьмуться, значицця.

ГЕНРИК:

Нікчемний, пересичений

Своїм пороком старче, і ти,

Що вергнеш з рота печію смердючу,

Вихляста старушенціє...

Я надто був поблажливим,

Пробачливим надміру

До вашої низької пляшки! Але зараз

Пізнаєте ви гнів мій! Геть! Геть! Геть! Я сам!

Закуйте у кайдани їх!

Харцизяки забирають Батька і Матір.

БАТЬКО: Змилуйся!

ГЕНРИК: Я сам собі цей шлюб дам! Я з нею шлюб візьму, я шлюб цей дам собі оцими-от руками! Усе це... п’яна підлотна маячня! Це белькіт! Белькіт!

Покличте врешті наречену! Я хочу обсудити з нею деталі церемонії! Але...

КАНЦЛЕР: Але..

ГЕНРИК: Але...

КАНЦЛЕР: Але...

ГЕНРИК: Але...

Покличте ще мого придворного, отого... Владислава... так... Владислава, мого придворного...

Я мушу

Поговорити з ним... і з нею...

Виходять.

...А зараз ми побачимо, чи поміж них щось є... якщо направду є, то...

Заходить Владзьо.

...Ми запануємо над цим. (До Владзя.) О, Владзю, як ся маєш?..

ВЛАДЗЬО: Та якось так.

ГЕНРИК: Та якось так, ага... ага... та якось так. І я теж якось так! Хіба боюся, що ми влипли в якийсь... скандал огидний...

ВЛАДЗЬО: Мені це байдуже. Я волію це, ніж військо.

ГЕНРИК: Котра година?

ВЛАДЗЬО: Пів до шостої.

ГЕНРИК: А звідки в тебе цей годинник?

ВЛАДЗЬО: А я його в Антверпені купив.

ГЕНРИК: І що там люди кажуть? Здається, війна вибухнула?

ВЛАДЗЬО: Здається.

ГЕНРИК: Але напевне ти не знаєш.

ВЛАДЗЬО: А що тут можна напевне знати? Мені здається, Генрику, що тут нікому не можна вірити... Усе якесь оббріхане та награне...

ГЕНРИК: Еге ж, це несерйозно, власне кажучи... і тут усі вдають самих себе... і брешуть, щоб сказати правду... Це навіть весело... Одначе я вже звик. А ти... чи ти теж трохи... гм... під газом?

ВЛАДЗЬО: Я?

ГЕНРИК: Тут кожен чимось упивається. То я гадав, що, може, й ти... чогось набрався.

ВЛАДЗЬО: Ні.

ГЕНРИК: Чому ж тоді такий сумний?

ВЛАДЗЬО: Я? З чого ти взяв, що я сумний? Та навіть навпаки.

ГЕНРИК (сумно): Ну з виду ні, а як по правді, так... і смуток твій у присмерку таїться... Салют, салют, виходь, виходь!

З’являється Маня.

Ну, і що чувати там?

МАНЯ: Нічого.

ГЕНРИК: Ти добре почуваєшся?

МАНЯ: Так, добре.

ГЕНРИК: Я мушу вам сказати дещо... вам обом... Лиш уявіть, що відколи цей пияцюра вас поєднав тією квіткою, ха-ха, в якусь фігуру чудернацьку, ги, в скульптуру, я не спроможний відігнати враження, що поміж вас щось є... і щось між вами ладиться... ха-ха!

Ха-ха-ха-ха!

Ха-ха-ха-ха! Хіба я знаю що!

ВЛАДЗЬО: І що це означає? Ти ревнуєш?

ГЕНРИК: Ти мовиш це до мене, але для кого мовиш?

ВЛАДЗЬО: Не розумію.

ГЕНРИК: Ти

1 ... 30 31 32 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"