Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

ліквідацію Сайкс прийняла Сибіла Харре, рідний брат якої у той час командував Сьомим флотом, до компетенції якого входила безпека малого світу Колумбії. Закон, який обмежував права корпорацій на Колумбії, завдавав безпосередньої шкоди Дому Харре, одному з головних акціонерів добувної галузі в цій колонії.

Молодша донька Сайкс від Еарлана II — Мартіна — вийшла заміж за офіцера Флоту, який загинув у війні 311 року. За тодішньою флотською традицією двадцятирічна баронеса Мартіна Оура, отримавши звістку про смерть чоловіка, ритуально покінчила з життям у родинному Залі Предків. Дітей у неї не було.

— …То, виходить, ви, мем, не лише праправнука Сайкс Древньої, але й праправнука Еарлана Другого? — виглядало на те, що цього дня доля визначила Со Лаю мандрувати від одного здивування до іншого.

— Звісно. А через нього я — побічний нащадок самого Сіорана Великого. Можу претендувати на титул імперської баронеси, — посміхнулась Сайкс. — А знаєш, навіщо я все це тобі розповіла?

— Ні, мем.

— Сказав «ні», а подумав… — піфійка зайшлась сміхом.

— Я подумав, мем, що ви могли підкреслити різницю між нами. Для того, щоб я не почав злочинно мріяти про нездійсненне.

— Про що ж таке нездійсненне мріє молодий воїн з Колумбії?

— Я не буду казати цього вголос, — раптом затявся прем’єр-лейтенант.

— Ти забув сказати «мем».

— Я не буду, мем, казати цього вголос.

— Чому? Я ж знаю, про що ти мрієш.

— Я син незаможних колумбійських колоністів. Мій батько ремонтував побутових роботів у куполі «Кайлаш». Моя генетична цінність не йде у порівняння з вашою.

— Перед загибеллю моя прапрабабця завагітніла від колумбійця. Він був її охоронцем.

— Що з ним сталося?

— Він загинув разом із нею.

— А з якого він був купола?

— Я не знаю назв тих ваших куполів. Але мені відомо, що його звали Со Кан.

— Він був із родини Со? — підвівся з подушок офіцер. Термостатична ковдра від різкого руху сповзла на підлогу.

— Так. Твій далекий родич, — Сайкс намацала її на підлозі й знову натягнула на себе. У модулі було зимно.

— Родина Со велика.

— Проте я відчула, що ти не випадкова людина на моєму шляху, лише почувши твій голос у комунікаторі… — Сайкс присіла, огорнула себе і Со Лая ковдрою, поклала голову на плече коханця. — Кілька місяців тому я відмовила імператору. Жінки Магонії вміють передчувати і знають, що випадковостей не буває.

— Ви відмовили імператору?

— Він пропонував мені стати його наложницею.

— Але ж…

— Моя прапрабабця не відмовила Еарлану Другому. Й що з того вийшло? Треба слухатись внутрішнього голосу. Через нього до нас промовляють всевідаючі Сили…

Кілька хвилин вони мовчали. Це було дивне мовчання. Один із них думав, не спиняючи ризикованих образів, що спалахували, яскраво сяяли і згасали в його голові. Друга читала його думки, й обидвоє прагнули, щоб дивне мовчання тривало якнайдовше.

— Вам не можна лізти у ті печери, — порушив хистку тишу Со Лай.

— Чому?

— Ви є носієм надзвичайно цінної… надзвичайно рідкісної спадковості.

— Ти спочатку хотів вжити слово «порода».

— Так. Саме це слово.

— Кажи так, як ти думаєш. Мені подобається, як ти думаєш. І думки твої також подобаються.

— Це лише думки простого солдата.

— Іноді думки солдат яскравіші за думки адміралів.

— Як скажете, лише не треба…

— Я полізу у ті печери, — граючись, Сайкс притиснула Со Лая до ліжника, спритно перекинулась усім тілом й опинилась у позиції наїзниці. — Пройду їх до останнього закутка… А знаєш, чому? Тому що я їм не носій породистих генів, не забавка для… Не совайся, я сама… І ще: я не архівний щур із підземного сховища. Я — природжений воїн. Солдат. Так само, як і ти.

17

Офіс Надзвичайного міністра безпеки колонії,

місто Астер, планета Аврелія (6КА81:4),

зоряна система Мійтри (HD168443).

9 пентарія 417 року Ери Відновлення.

— Радий вітати легендарного Маккосліба на гостинній землі Золотої Планети. — Надзвичайний міністр лорд Наварін зійшов зі свого троноподібного крісла й зробив три кроки назустріч Лансу, що означало, щонайменше, визнання за ним адміральського статусу. — Ми раді, що ви погодились очолити нашу Кризову службу.

— Дякую вам, лорде, і уряду Аврелії за високу довіру, — Маккосліб ледь схилив голову, навзаєм визнаючи за лордом і його сенаторський ранг, і звання генерала імперської поліції.

— Сідайте, друже, — Наварін запросив гостя за великий стіл, вирубаний із суцільної брили авреліанського кришталю. Стіл займав центральну частину його просторого, щедро залитого світлом Мійтри кабінету. — Яким саме напоям надають перевагу адмірали Джи Тау?

— Колишні адмірали Джи Тау, — вписався у невимушений тон господаря Маккосліб, — надають перевагу доброму старому віскі.

— У моїй колекції є добре старе земне віскі. Є ексклюзивне ірландське, є непогане односолодове йоркське… Проте рекомендую наше, авреліанське. Повірте, друже мій, ви не будете розчаровані.

— Це доречно, — погодився Ланс. — Якщо вже найнявся на службу, маєш звикати до місцевих напоїв.

Лорд примружився у куртуазній посмішці. Ніби нізвідки виникла довгонога авреліанка з підносом.

«Особиста секретарка! Як у історичних постановках! — подум-ки гмикнув Маккосліб. — Тутешня аристократія дає собі жизні!»[28]

— До речі, про звикання, — згадав Надзвичайний міністр. — Як відбувається адаптація до нашого тяжіння? Можливо, вам варто пройти курс компенсаційних процедур? У наших медичних центрах розроблені цілком ефективні методики. Все ж таки в нас усе на третину важче.

— Мені не звикати. Свого часу помандрував світами. На Трамоа[29] тяжіння майже подвійне, на Сілістрії[30] — одна і сім десятих G.

— У вас, імовірно, виникли певні питання, — припустив Наварін, слідкуючи, як секретарка розливає віскі й кладе шматочки льоду і лайма у прозорі розетки.

— Авжеж.

— Спробую відповісти на них, — Наварін ледь помітно ворухнув пальцями — і секретарка миттєво залишила кабінет. — До речі, друже мій, ви ознайомились із тими файлами, які підготували для вас мої аналітики?

— Так, лорде, — Маккосліб поклав лід до віскі синхронно з лордом. — Я вже вивчив статут, перелік повноважень, структуру підрозділів Кризової служби, ознайомився з описом поточної ситуації в колонії та з аналітикою з питань безпеки.

— Presto! — господар кабінету підняв свою склянку, дзенькнули шматочки льоду. — За добрий початок вашої служби!

— За нашого імператора! — підвівся Маккосліб.

— А, дійсно, — не встаючи, підтримав його Наварін. — Ми тут, на периферії, потроху забуваємо імперський етикет… Це неправильно. За імператора!

Він випив, задоволено засопів й провів по губах скибочкою лайму.

Опальний адмірал наслідував його приклад. Авреліанське віскі смакувало на «відмінно».

— А ви знаєте, друже мій, що древні шотландці для оцінювання якості віскі застосовували так зване «правило п’яти S»?

— …?

— Не знаєте. А от послухайте: перше «S»: sight — подивитись — оцінити