Читати книгу - "Маска та лід, Льюїс Бенте"

Ось і сьогодні, після уроків, вона прийшла додому і знову опинилася під їхнім тиском.

— Алісо, ти все ще не подала заяву до університетів? — запитала мама, коли вона увійшла в кухню. — Ти не можеш дозволити собі витрачати час. Ти повинна вибрати і почати діяти. Ми тебе не підведемо, ти знаєш.

— Я знаю, мамо, — відповіла Аліса тихо, зводячи плечі. — Але мені потрібно більше часу, щоб подумати. Це не так просто.

Батьки обмінялися роздратованими поглядами.

— Ти не маєш часу, — знову сказав батько, схрещуючи руки на грудях. — Усі твої друзі вже зробили вибір, і ти все ще не вирішила, чого хочеш? Ти не повинна бути такою нерішучою. Ти повинна діяти, а не тягнути час.

Аліса закрила очі, намагаючись стримати свої емоції. Вона відчула, як її внутрішній світ знову почав руйнуватися. Вона не могла більше витримувати це. Це не було її життям.

— Мамо, тато, я просто не знаю, чого хочу, — випалило з її губ. — Я не знаю, чи це те, що я дійсно хочу від свого життя. Можливо, це не те, чого ви хочете для мене, але я не можу більше жити так, як ви хочете.

Мовчання затягнулося, і вона відчула, як важке дихання її батьків заповнило кімнату. Вони не очікували таких слів.

— Що ти хочеш сказати? — мати нарешті вимовила ці слова, голос її звучав майже шоковано.

— Я хочу вирішувати своє життя сама. Можливо, я не знаю всіх відповідей, але я повинна самостійно знайти свій шлях, — Аліса відчула, як її серце билося швидше. Вона робила перший крок до того, щоб бути собою.

Батьки не говорили нічого. Вони просто дивилися на неї, наче не могли зрозуміти, що саме сталося з їхньою дочкою.

Аліса відвернулася і вийшла з кімнати, не чекаючи на їхні відповіді. Вона не знала, як це змінить їхні відносини, але відчула, що зробила важливий крок до самостійності.

Коли наступного дня Аліса прийшла в школу, вона знову помітила зміни у своїх стосунках з Артемом. Він все більше відходив, наче вона стала для нього неприступною територією. Аліса не могла зрозуміти, чому це відбувається, але відчувала, що його поведінка була пов’язана з її власними сумнівами.

На перерві до неї підійшов Деймон, і його погляд був сповнений зацікавленості.

— Ти виглядаєш, як завжди, збентеженою, — посміхнувся він. — Що сталося?

Аліса на мить замислилася, а потім вирішила поділитися.

— Все якось склалося не так, як я очікувала, — зітхнула вона. — І з Артемом, і з батьками. Я не знаю, що робити.

Деймон знову посміхнувся.

— Ти ж знаєш, що ми всі проходимо через такі моменти. Життя не буде ідеальним, але ти можеш зробити його своїм. Ти не повинна доводити нічого іншим, ти повинна довести це собі. І, до речі, я думаю, що тобі треба більше часу для себе. Відпочинок і ясність — ось те, що тобі зараз треба.

Аліса відчула легкий сплеск внутрішньої сили. Вона вирішила, що не буде більше поступатися своїми бажаннями. Вона зробить свій власний вибір, навіть якщо він буде важким.

І як би не склалися події, тепер вона готова була пройти цей шлях.

Розділ 50: Нові горизонти

Аліса не знала, чому саме цей день відчувався таким вирішальним. Можливо, це було те, як вона поглянула на себе в дзеркало цього ранку і побачила людину, яка готова зробити крок у невідоме. Чи то її слова батька, які досягли найглибших куточків її сумнівів, або те, як почав змінюватися її звичний день.

Якось вона прокинулася з відчуттям, що все, що було до цього, просто існувало на автоматі. І тільки зараз вона почала розуміти, що має можливість змінити власну реальність. Проте це означало зробити вибір, який був важким і непередбачуваним.

Після шкільних уроків, коли всі розбіглися по своїх справах, Аліса залишилася на лавці в парку, під деревом, що стало її особистим місцем для роздумів. Вона вирішила — час зробити щось для себе, не дивлячись на те, що це призведе до несподіваних наслідків.

Деймон сидів поруч і кинув на неї погляд, наповнений відтінком уважності.

— Ти виглядаєш, як людина, яка тільки що зробила серйозний вибір, — зауважив він з усмішкою, яка, на відміну від його звичайної легкості, була дещо серйозною.

Аліса відчула, як її плечі трохи опускаються. Вона вже давно відчула підтримку Деймона, навіть коли Артем віддалявся, хоча й не могла зрозуміти, що саме змінилося у її стосунках з ним. Але сьогодні була не та мить, щоб шукати відповідей на ці питання. Їй треба було зосередитись на собі.

— Я думаю, що я готова зробити це. Сказати батькам правду. Не те, чого вони чекають, а те, що я хочу. Я не знаю, як це все обернеться, але мені більше не хочеться залишатися в тіні.

Деймон кивнув, не виглядаючи здивованим, хоча все ж трохи захоплений її відвагою. Він добре знав Алісу, і те, як вона трималася на відстані від своїх справжніх бажань, було для нього очевидним.

— Ти знаєш, що ти сильніша, ніж думаєш, так? Важко робити кроки, коли це не просто вибір між “так” і “ні”, але ти не одна в цьому.

Аліса посміхнулася. Вона була вдячна за його слова, хоча й відчувала, що це тільки перша частина великої картини. Вона повинна була прийняти нові реалії — і те, що, можливо, її життя більше не буде таким, як раніше.

Тим часом, Аліса також зрозуміла, що відносини з Артемом більше не можуть залишатися на старому рівні. Вона не могла більше дозволити йому йти на компроміс з її сумнівами. Вона була готова відкрити йому свої почуття, навіть якщо це буде важко.

Проте, що її найбільше лякало — це те, як він відреагує. Як реагуватиме він, коли вона розповість йому про свої переживання? Чи зможе він прийняти те, що її життєвий шлях не буде схожий на його?

Аліса піднялася, готова зробити наступний крок. Вона вже вирішила: цей період її життя більше не буде безбарвним. Вона повинна була знайти свою власну свободу, навіть якщо це означало вирватися з обмежень, які наклали на неї батьки.

Її перший крок був простим: відкрити двері, через які вона завжди боялася пройти. І якщо це призведе до втрат, то вона була готова до цього.