Читати книгу - "Колобок у пастці науки, Оксана Павелко"

4

Якийсь час в приміщені царювала тиша, не зважаючи на свисти вітру за вікном і б’ючого краплями по склу дощу. Старі дивилися мовчки на хліб, а він дивився на них, моргав трішки скрипучими повіками, переводив погляд то на діда то на бабцю, намагаючись зрозуміти що трапилось.

- Ви хто? - першим запитав хліб.

- Я Мефодій, а це моя дружина Марфа, котра тебе зпекла на дровах, які я приніс.

- А я хто? - знову запитав хліб.

- Ну, взагалі то буханець хліба - почесав дід лисину - ну в крайньому разі був хлібом, а зараз я і сам не знаю хто ти. Давай но хоч тобі ім’я якесь вигадаємо, щоб якось до тебе потім звертатися, поки придумаємо що з тобою робити далі. Бабо, як назвемо твоє чадо?

- А чому це одразу моє? - заперечила бабця.

- Ну ти ж його зварганила. Напевно з бубном довкола печи скакала в танцях, доки грозу не викликала, поки мене не було. Так що давай, думай, як своє дітище прозвати.

Бабця нарешті відлипла від лавки. Підійшла до столу вдивляючись в очі чуду кулінарії. Взяла з вікна каганець, запалила його, почала водити довкола хліба, щоб краще розгледіти.

- Е! Харе шаманити вже! Не вистачало, щоб в нього ще роги з ратицями повилазили!

- Та помовч ти вже! Набрид вже бурчати. Буркун старий. Най буде Колобок.

- А чому Колобок? - поцікавився дід.

- Тому, що круглий і котиться по колу боками, значить і буде Колобком.

***

Дякую за ваші зірочки й сердечка. Додавайте цю книгу до своєї бібліотеки, та тисніть "відстежувати", щоб бути в курсі всіх новин творчого життя автора)). Також не соромтеся залишати свої відгуки під цією книгою.