Читати книгу - "Колобок у пастці науки, Оксана Павелко"

Він підлетів до нечепурного вигляду споруди. Отвір був відчинений і на ньому лежав якийсь предмет напівкруглої форми майже білого кольору.  Гість підплив ближче. Раптом вітер зірвав білу тканину та оголив жовтенький, кулястої форми, предмет з коричнюватими боками. Саме від цього предмету здіймався приємний аромат, і як тільки гість наблизився впритул до того кругляка, щоб насолодитись ароматом, як раптом щось оглушливе загуркотіло та осліпило яскравим світлом.

***

- Як пройшло дослідження грального майданчика? - Запитав чийсь голос у Колобка.

Він повернувся на голос і побачив знайоме обличчя. Це була та сама істота, що пропустила його на землю. Він одразу згадав хто він на справді, і для чого сюди прибув.

- Та ну його, цей ваш гральний майданчик. - відповів розчаровано Колобок.

- А що не так? Вам щось не сподобалося? - удала, що здивована.

- Ви напевно жартуєте? Як там взагалі щось може подобатися?! Ви самі там були хоч раз?

- Мені нема чого туди ходити. Мені, і таким як я, там робити нічого. Ми не маємо емоцій, все що мені потрібно я знаю, і займаюся своєю справою, як і кожен з нас виконує свою роботу. Я, наприклад, приймаю таких як ви й розподіляю по вільних місцях грального майданчика. У кожного з нас є свої задачі та обов’язки, але це всього лише деталі, які вас не стосуються, і вам про них знати не потрібно.

- Та яка ж це гра?! Там люди якісь злі, або сумні, або взагалі нещасні. Вони майже всі жадібні й жорстокі. Думають лише як заробити якісь яскраві папірці, які називають грошима, виживають користуючись один одним, ображають один одного, навіть вбивають. Лише деяким вдається створити щасливе існування, я б навіть сказав одиницям на тисячі, десятки тисяч якщо не сотні. То де ж тут розваги?

- Так у цьому і вся суть гри. - почала пояснювати люб'язним голосом - Комусь пощастило потрапити на вдале місце, хтось погоджується на роль у більш суворих умовах, щоб заробити місце в гарних місцях. Ви пройшли лише ознайомчий курс і я можу вас привітати. Ми в якості бонуса готові вам надати місце, на якому ви можете заробити собі, як люди кажуть, місце під самим сонечком.

- Ну прям дуже щиро вдячний, але я пас, з мене досить і ознайомчого курсу. Так що відкланяюсь і попрямую далі в пошуках інших світів.

- Мені дуже шкода, що вам не сподобалось, але вам прийдеться грати за нашими правилами до кінця. У вас із нами укладений договір, ми його ще називаємо контракт, і за контрактом ви не можете покинути наш гральний майданчик, поки не пройдете усі рівні, або поки не сплине час прописаний у договорі.

- А якщо я відмовлюсь?

- Ви будете повторювати свій перший досвід знову і знову, причому з кожним разом ви не будете пам'ятати, що вже там були. Так що вибір за вами.

- І скільки ж це займе часу? - приголомшений запитує Колобок.

- Повірте мені на слово, ви цього навіть не помітите. Так що бажаю успіху на новому рівні гри - і з цими словами істота показала на двері поряд з тими куди Колобок пройшов вперше.

Колобок в розпачі подивився спочатку на двері, а потім на істоту за столом. Йому ні чого не залишилось як направитись до дверей.

Двері відчинилися, Колобок підійшов не рішуче і його знову почало засмоктувати. Знову потягнуло вихором по тунелю. Колобку тільки й лишалось, що дивитися на біле світло з дверей, які стрімко зменшувались, поки не зникли зовсім.

*****

Якщо ви вже тут, любі читачі, значить я писала не даремно. Дякую за справедливу оцінку та сердечко. Також залишайте свої враження, вони для мене дуже важливі. А ще не забудьте клацнути кнопку "відстежувати", щоб бути в курсі всіх моїх новин та новинок.

Кінець