read-books.club » Любовне фентезі » Чого очікувати від повноліття, або верхи на мітлі, Олеся Лис 📚 - Українською

Читати книгу - "Чого очікувати від повноліття, або верхи на мітлі, Олеся Лис"

19
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чого очікувати від повноліття, або верхи на мітлі" автора Олеся Лис. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 ... 39
Перейти на сторінку:

Зараз чоловіків я майже не чую, чи Ліля їм натякнула на мимовільного слухача, чи самі здогадалися, але з кімнати на першому поверсі чується лише незрозуміле бурмотіння.

─ О, з'явилася! ─ першим помічає мене Гнат. 

Я ніяково застигаю на порозі кухні.

Чоловіки сидять за масивним дерев'яним столом, попивають щось гаряче з величезних паруючих кухлів. Ліля крутиться трохи віддалік, чаклуючи над плитою.

─ Сідай, ─ запрошує Данко, відсуваючи стілець. А коли несміливо опускаюсь на самий краєчок, переді мною виникає такий самий кухоль з якимось дуже приємно пахнючим гарячим напоєм.

─ Спробуй, ─ усміхається Ліля. ─ Чай дуже смачний та корисний, я сама для нього трави збирала.

Обхоплюю долонями яскраво-червоні бочки і, обережно подувши на поверхню, роблю перший ковток. Сподіваюся, вони мене тут не збираються отруїти. Інакше б навіщо тоді рятували.

Смак напою незвичайний, але дуже приємний. Він чарівною оксамитовою патокою обгортає горло і ніби прогріває мене прямо зсередини. Журюсь від насолоди й, не втримавшись, поспіхом сьорбаю знову, щоб ще раз відчути це блаженство.

─ Ти як, зігрілася? ─ питає Данко.

Ствердно киваю, відчуваючи, як вушка каптура лоскітливо ковзають по спині.

─ От і чудово, ─ радіє Гнат. ─ Нам потрібно поставити тобі кілька запитань, і ми чекаємо на них правдивих та вичерпних відповідей.

Невиразно знизую плечима і, щоб приховати незручність, знову відпиваю ковток чарівного Ліліного відвару.

─ Чому ти пішла топитися? 

Схиливши голову на бік, уважно дивлюсь йому в очі.

─ А ти хто такий, щоб мене запитувати? Психолог? Лікар? Поліцейський? ─ сама дивуюся своїй в'їдливості, що межує з нахабством. Я ніколи не була пащекувата, а тут саме зривається з язика. Ось навіщо мені його злити? Я не підліток і не ворог собі. Може вони можуть допомогти мені позбутися зухвалої Лжеінги в моїй голові.

─ Не твого розуму справа, ─ губи Гната стискаються у вузьку смужку, а на щоках грають жовна.

Догралась. Аж мороз сипнув за комір.

У цей момент десь у будинку починає тихо пхикати маленька дитина, і Ліля поспішно витерши руки рушником, вибігає з кухні.

─ Я не топитися йшла, ─ ніяково опускаю погляд у чашку. ─ Вірніше, я не хотіла.

Ось як їм пояснити все це, так, щоб не здатись божевільною? Обережно дивлюсь з-під вій на реакцію чоловіків. Вони обмінюються дивними поглядами, промовистими такими, наче все розуміють, і знову дивляться на мене.

─ Не хотіла топитися, кажеш? ─ хмуриться Данко. ─ А що тоді хотіла?

Нервово ковтаю, гадаючи, як їм все розповісти, з мінімальними негативними наслідками для себе.

─ Інго, адже ти розумна дівчинка. Що б з тобою не сталося, тобі потрібна допомога, ― сірі очі господаря котеджу світяться якимось глибоким потойбічним світлом. ─ І ми готові надати цю допомогу. Але для цього нам потрібно знати, що сталося з тобою.

Напружено стискаю руками чашку, не звертаючи уваги на біль від опіку ― чашка досі гаряча, й шкіру обпалює миттєво. Але це й приводить до тями. 

Переводжу погляд на вікно. За склом темно, ніч у самому розпалі. З неба сиплються великі пухнасті сніжинки, які, потрапивши на землю, одразу ж тануть, перетворюючись на буру гидку кашу під ногами. Мимоволі пересмикую плечима, уявивши себе там, у лісі, одягнену не по сезону і мокру до нитки. Навіть якби я й випливла, цю ніч все одно не пережила б.

─ Добре, ─ нарешті, погоджуюсь, ретельно все зваживши. ─ Тільки ви теж повинні мені відповісти на кілька запитань.

─ Домовилися, ─ киває Данко, задоволений моїми словами.

─ Відьма, ─ тихо, майже не чутно, бурчить Гнат, знову перетворюючись на буку.

1 2 3 4 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чого очікувати від повноліття, або верхи на мітлі, Олеся Лис», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чого очікувати від повноліття, або верхи на мітлі, Олеся Лис"