Читати книгу - "По руках, Іра Майська"

Глава 3

- Дякую, що погодились. Андрій.

Стискає мою долоню над столом.

- Сподіваюсь, там і правда смачна їжа. Ксенія.

Кутик рота молодого чоловіка підіймається.

- Що я повинна про вас знати? А то можуть не повірить.

Опираюся на стіну і обхоплюю себе руками.

- Думаю, там сильно розпитувати не будуть. Але, скажемо всім, що познайомилися в супермаркеті.

- Добре.

Нам стукають у двері купе і відчиняють їх. Провідниця пропонує гарячу каву та чай.

- Я би випила чогось гарячого. Бо трохи прохолодно у потязі.

- Ксенія, почекаєте, - дивиться на наручний годинник, - хвилин сорок-п’ятдесят?

- Не вмру, це точно. А що?

Сміюся.

- Я замовив доставку. На тій станції будем приблизно через сорок хвилин.

- Ой, ні. Ви поки що не зобов’язані мені кормити.

Починаю відмахуватися.

- Я вживаюся у роль заздалегідь. Ваша справа тепер довіритися мені, як своєму чоловіку.

Дивлюся на нього, трохи зніяковівши від цих слів. Приємно бути коханою та слабкою з такою людиною поряд.

- Так, ви праві. Ми повинні звикнути одне до одного.

- Нам би ще попрацювати над поцілунками. Потренуватися.

Закидає вудочку, дивлячись як я буду реагувати.

- Якщо що, буде експромт. Та думаю, так наявно не треба буде доказувати вашій колишній, що ви не сумуєте за нею.

Сміємося і підколюємо одне одного.

- І ще одне. Нам треба перейти на ти.

- Ви праві. – Прокашлююсь. - Ти... правий.

У Андрія дзвонить телефон. Він підіймає трубку, певне, що то його друг. Бо так розслаблено з ним веде розмову.

- Так, я ж казав тобі, що все нормально. Я розумію, що вона дружить з твоєю майбутньою дружиною. Не парся. Я також буду не один.

Підіймає погляд на мене.

- Так, дівчина. Моя. Місяць тому.

Слухає, що йому говорить товариш. Його очі виблискують.

- Давай. До завтра.

Вимикає телефон.

- Все, шляху назад у тебе точно нема. Бо дзвонив наречений.

- Ага, я зрозуміла. Це через десять хвилин твоя колишня буде в курсі.

Киває головою.

- Я ніколи не даю задню.

- Буду мати на увазі.

Посміхаємося один одному, розглядаючи з цікавістю.

На вигляд моєму фіктивному хлопцю років тридцять. Він брюнет. Має худощаву форму тіла. Вищий за мене десь на голову. Взагалі, то він мені візуально сподобався. Обличчя приємне. Та головне очі. Темні. І щось там є таке, дуже світле, що запалює його погляд.