Читати книгу - "Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра"

     Ми стояли посеред кімнати, на відстані витягнутої руки. Король опустив мої руки і заглянув мені у вічі.

– Ти ні вчому не винна, Адалін. Якщо хто і винний тут, то це я. Я не подумав, що таке взагалі може статись прямо в замку.

– Так. Це ти винен ти… ти .. – в мене почалась якась істерика. Я знов била короля, а  він перехоплював мої руки і намагався заспокоїти. Потім прижав міцно до себе разом з моїми руками і лагідно промовив:

– Тихо, тихо Ада. Заспокойся. Я тебе розумію, та істерикою ти йому не допоможеш. Ми маємо все завершити і викрити заговір повністю. Немає іншого виходу. Ні для мене, ні для тебе. Жрець залишиться тут, поки Яшка не прийде до тями. Він допоможе нам все вияснити і допоможе Яшкі відновитись. Але на це потрібен час. І ми в цей час продовжим нашу з тобою справу.

– Чому він тебе слухає? – запитала я вже більш спокійніше. Я заспокоїлась, але він так і продовжив міцно мене обіймати. Та мене зараз Жрець турбував. Бо взагалі то, вони не визнають жодної влади і нікому, крім богів, не підкоряються. 

– Бо він мій родич. Рідний брат мого діда. Ще в дитинстві його викрали, а повернувся він вже Жрецем, – просто пояснив Рейнар і залоскотав подихом вухо.

– Відпусти мене, – тихо попросила я

– Не хочу, – вперто відповів король. 

– Треба.

– Кому треба? Мені треба тебе обіймати

– Рейнар, – вимовила я, роздратовано вириваючись з його обіймів. – Ми так не зможемо працювати разом. Все це… треба залишити на даху тієї башні.

– Добре, якщо ти так хочеш, то буде по твоєму, – якось надто швидко згодився він і сам же відступив подалі. – Будемо тільки працювати. Сьогодні в Горлумі відбулося слухання. Усіх членів роду Верр приговорено до довічного ув'язнення.

– Шкода Аріну, – чомусь промовила я.

– Вона б тебе точно не жаліла, повір.

– Вона не винна, що росла в байдужій родині і потрапила під вплив своєї тітки, – вперто зазначила я.

– У тебе просто хаврорська свідомість Ада, але пора зрозуміти, що не всіх покидьків треба романтизувати.  Елоїза ще трохи відпочине, а потім повернеться у відбір. Вона, на жаль, нічого не пам'ятає, або не хоче говорити та запевнила що буде мовчати про цей інцидент. Їй в принципі не вигідно про таке говорити

– А не можна її на камінь істини відправити? – без особливої надії запитала я.

– А яка причина? Вона вважай жертва Саврога і причини її в чомусь підозрювати немає. Я звісно підозрюю і Оттар сумнівається в ній, але за нею стоїть могутній рід і ми не можемо просто так затягнути її на смертельный артефакт. Загроза масових заколотів нікуди не ділася, Ада.

  Ну звісно. Це тільки з беззахисними хаврорами можна робити що завгодно і тягнути куди треба. В голос я таке не сказала, але думка ця зовсім трошки шкребнула по моїй гордості.

– Який план щодо Лани? – по діловому запитала я, розуміючи і так що складну ситуацію з Елоїзою ми залишаємо на останок. Будемо чекати, поки Яшка отямиться і все нам прояснить. А він отямиться це я точно знаю.

– Обговоримо це за вечерею. Ти давно нічого не їла. Тримай мою руку, в мене в покоях вже мали все накрити, – розпорядився король

    Я, без зайвих вагань, схопила його за руку, бо насправді відчувала сильний голод. А де я ще зможу поїсти в таку годину, як не в покоях короля? Але він чомусь завмер і стурбовано глянув на мене.

– Стоп. А тобі вже можна переноситись? 

– Я повністю відновилася, якщо ти про це, – з посмішкою відповіла я.

– А, ну тоді добре. Везе тобі з твоєю магією, – тяжко зітхнув наостанок король і задіяв портальный перстень.